Національне самовизначення у творі Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим...»
Шевченко як справжній українець боровся за національне визволення. Його суспільно-політичні погляди з плином часу ставали чіткішими. Він ще більше усвідомлював протиріччя між народом і всім панівним класом, тому викриває тепер не тільки кріпосників, реакціонерів, а й лібералів. У першу чергу проти них і спрямоване послання «І мертвим, і живим, і ненародженим...».
Автор вперше в українській літературі поставив проблему мислячої еліти і народу як проблему національно-політичну. В благальному звертанні-заклику він говорить про братання з простим народом:Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата...Шевченко доводить, що тільки національне єднання, тільки громадянський мир, просвітлення звільненого народу забезпечить його Батьківщині щасливе майбутнє:І забудеться самотняДавняя година,І оживе добра слава,Слава Україні,І світ ясний, невечірнійТихо засіяє...Обніміться ж, брати мої,Молю вас, благаю!А щоб це збулося, поет-демократ звертається до дворян, поміщиків, які «святою правдою торгують», «деруть з братів-гречкосіїв» три шкури...
Шевченко викриває абсурдний лібералізм, хижацьке нутро так званих «патріотів» своєї «неньки України», тобто лжепатріотів, козацьке панство, яких він із сарказмом називає «раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття»...
Як бачимо, поет спрямовував свій погляд і в минуле, і в сучасне йому життя, а також звернувся і до ще не народжених. Його послання є глибоким філософським роздумом, до речі, і політичним, над долею всієї України. Він звернувся до всіх людей із засторогою:
Схаменіться! Будьте люди,Бо лихо вам буде.Розкуються незабаромЗаковані люди,Настане суд, заговорятьІ Дніпро, і гори!І потече сторінкамиКров у синє мореДітей ваших...Поетові слова виявилися пророчими.Цим твором Т. Шевченко заперечив думку про політичну незрілість української нації.
Автор вперше в українській літературі поставив проблему мислячої еліти і народу як проблему національно-політичну. В благальному звертанні-заклику він говорить про братання з простим народом:Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата...Шевченко доводить, що тільки національне єднання, тільки громадянський мир, просвітлення звільненого народу забезпечить його Батьківщині щасливе майбутнє:І забудеться самотняДавняя година,І оживе добра слава,Слава Україні,І світ ясний, невечірнійТихо засіяє...Обніміться ж, брати мої,Молю вас, благаю!А щоб це збулося, поет-демократ звертається до дворян, поміщиків, які «святою правдою торгують», «деруть з братів-гречкосіїв» три шкури...
Шевченко викриває абсурдний лібералізм, хижацьке нутро так званих «патріотів» своєї «неньки України», тобто лжепатріотів, козацьке панство, яких він із сарказмом називає «раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття»...
Як бачимо, поет спрямовував свій погляд і в минуле, і в сучасне йому життя, а також звернувся і до ще не народжених. Його послання є глибоким філософським роздумом, до речі, і політичним, над долею всієї України. Він звернувся до всіх людей із засторогою:
Схаменіться! Будьте люди,Бо лихо вам буде.Розкуються незабаромЗаковані люди,Настане суд, заговорятьІ Дніпро, і гори!І потече сторінкамиКров у синє мореДітей ваших...Поетові слова виявилися пророчими.Цим твором Т. Шевченко заперечив думку про політичну незрілість української нації.
