Генетичний код героя як мотиваційний чинник у романі Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Панас Мирний та Іван Білик створили епохальний в українській літературі соціально-психологічний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» і довели, що характер людини — це результат відповідних соціально-історичних умов життя, велику роль відіграє спадковість у формуванні свідомості людини. І прикладом цього є вчинки Чіпки.
«Панас Мирний та Іван Білик показали ту прірву, у яку затягує людину філософія вседозволеності «віднімання свого», винищення світу в ім'я побудови на порожньому місці нового, створеного утопічними теоріями», — зазначав І. Михайлин.
Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — новаторський вклад письменника у розвиток українського реалізму. Автори створили соціально-психологічний роман, у якому простежили деградацію особистості головного героя. Історія Чіпки подається в широкому часовому просторі: від пращурів до дня покарання.
Через образ Чіпки автор висловлює основну ідею твору: деградація особистості, як наслідок впливу на неї багатьох чинників — закріпачення, як вияв суспільно-історичних процесів на Україні, вплив гріховного минулого предків на долю нащадків.
Історія с. Піски має безпосередній вплив до розгортання долі Чіпки. Уважно простеживши генетичний код головного героя, можна прийти до висновку, що родовід Чіпки зафіксував конфлікт панського і селянського, польського і українського світоглядів — Чіпка онук генеральчука Польського і кріпачки Уляни. Звідси протиріччя у характері Чіпки: з одного боку він шукає справедливості для всіх, а з іншого бажає влади у земстві для себе. Ненавидить багатих, а сам багатіє за рахунок вбивств і грабіжництва. Я вважаю, що тут на підсвідомому рівні Чіпкою керував голос крові.
Намагаючись відшукати справедливість, Чіпка своєю поведінкою нехтує загальнолюдськими цінностями, піднімаючи руку на життя людей. Отже, Чіпка — жертва складного комплексу генетичних особистісно-психологічних та соціальних чинників.
На мою думку генетичний код впливає на формування характеру і залежить від історичних чинників. Образ Галі заперечує цю тезу, але я думаю, що він є суто схематичним, дисонансним віддзеркаленням образу Чіпки. Автор навмисно ідеалізує його, демонструючи, що людина повинна залишатися завжди людиною і керуватися почуттями і емоціями в межах шкали моральних цінностей.
Панас Мирний — з того покоління творчої української інтелігенції, яке започаткувало добу новітнього (кінця XIX — початку XX ст.) українського національного відродження, добу усвідомлення того, як деградує у неволі бездержавний народ. Через людські долі Панас Мирний разом з Іваном Біликом у романі яскраво розкриває багатозначність, багатоплановість процесу втрати Україною волі, руйнівні наслідки того процесу виявляються у закономірності появи злодіїв в українському суспільстві. І. Приходько зазначала про цей роман так: «Роман — багатопроблемний, панорамний. У ньому сконцентровано болючі для українців питання — і про нищення історичної пам'яті, і про гнітюче ярмо на шиї, і про моральне каліцтво, і про вічно піднесений «батіг» колонізатора».
Отже, роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — це твір про народ, у якому охоплено великий історичний період життя українського села — від другої половини XVIII сторіччя до реформи 1861 року і першого десятиріччя післяреформеної доби. Цей роман засвідчив зрілість української прози і видатні мистецькі можливості українського художнього слова.
«Панас Мирний та Іван Білик показали ту прірву, у яку затягує людину філософія вседозволеності «віднімання свого», винищення світу в ім'я побудови на порожньому місці нового, створеного утопічними теоріями», — зазначав І. Михайлин.
Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — новаторський вклад письменника у розвиток українського реалізму. Автори створили соціально-психологічний роман, у якому простежили деградацію особистості головного героя. Історія Чіпки подається в широкому часовому просторі: від пращурів до дня покарання.
Через образ Чіпки автор висловлює основну ідею твору: деградація особистості, як наслідок впливу на неї багатьох чинників — закріпачення, як вияв суспільно-історичних процесів на Україні, вплив гріховного минулого предків на долю нащадків.
Історія с. Піски має безпосередній вплив до розгортання долі Чіпки. Уважно простеживши генетичний код головного героя, можна прийти до висновку, що родовід Чіпки зафіксував конфлікт панського і селянського, польського і українського світоглядів — Чіпка онук генеральчука Польського і кріпачки Уляни. Звідси протиріччя у характері Чіпки: з одного боку він шукає справедливості для всіх, а з іншого бажає влади у земстві для себе. Ненавидить багатих, а сам багатіє за рахунок вбивств і грабіжництва. Я вважаю, що тут на підсвідомому рівні Чіпкою керував голос крові.
Намагаючись відшукати справедливість, Чіпка своєю поведінкою нехтує загальнолюдськими цінностями, піднімаючи руку на життя людей. Отже, Чіпка — жертва складного комплексу генетичних особистісно-психологічних та соціальних чинників.
На мою думку генетичний код впливає на формування характеру і залежить від історичних чинників. Образ Галі заперечує цю тезу, але я думаю, що він є суто схематичним, дисонансним віддзеркаленням образу Чіпки. Автор навмисно ідеалізує його, демонструючи, що людина повинна залишатися завжди людиною і керуватися почуттями і емоціями в межах шкали моральних цінностей.
Панас Мирний — з того покоління творчої української інтелігенції, яке започаткувало добу новітнього (кінця XIX — початку XX ст.) українського національного відродження, добу усвідомлення того, як деградує у неволі бездержавний народ. Через людські долі Панас Мирний разом з Іваном Біликом у романі яскраво розкриває багатозначність, багатоплановість процесу втрати Україною волі, руйнівні наслідки того процесу виявляються у закономірності появи злодіїв в українському суспільстві. І. Приходько зазначала про цей роман так: «Роман — багатопроблемний, панорамний. У ньому сконцентровано болючі для українців питання — і про нищення історичної пам'яті, і про гнітюче ярмо на шиї, і про моральне каліцтво, і про вічно піднесений «батіг» колонізатора».
Отже, роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — це твір про народ, у якому охоплено великий історичний період життя українського села — від другої половини XVIII сторіччя до реформи 1861 року і першого десятиріччя післяреформеної доби. Цей роман засвідчив зрілість української прози і видатні мистецькі можливості українського художнього слова.
