Символіка жовтого кольору у повісті Панаса Мирного «Лихі люди»
У ході постійної зміни теперішнього й минулого часів взаємодіють світи реальний та ірреальний. Останній виконує функцію спогадів, що з'являються у свідомості героя. Процес переходу в інший часовий простір відбувається поза свідомістю героя з волі автора. Події колишнього життя з'являються у Телепня на підсвідомому рівні.
«Мати увійшла в хату, підійшла до кроваті і поцілувала дитину. Хлопчик обвив материну шию руками, пригорнувся своїм гарячим личеньком до її засушеного виду...«Що за диво? — подумав Петро Федорович. — І лице матері, і лице дитини такі знайомі?.. Це ж я!., це ж мати моя!» — трохи не скрикнув він і ще дужче впився очима в причуду».
Як бачимо, він більш не має змоги контролювати власну свідомість. Герой займає позицію спостерігача, хоча фактично діє його неконтрольована свідомість, у сферу якої проникає автор повісті. У процесі гри хворої уяви персонажа кілька разів перед його очима з'являється жовта пляма. Марення то напливали, то відступали, постійною залишалася лише жовта пляма. «Темнота порідшала, серед неї виразно виставилась жовта пляма: то світило віконечко з коридору. Він уп'яв у його свої очі... Щось темнувате і легке, як тінь, заходило по йому, забігало; то гострим рогом урізувалося в жовте поле, то кривульками переписувало його... Покрутиться хвилину-другу, похитається-похитається — і пропаде. І знов одна жовта пляма видніється; і знову збоку висувається ріг, бігають кривульки... Сумно, нудно. Щось важке упало, стукнуло — роздалася луна навкруги... Щось позіхнуло; почувся гомін... якесь глухе буботання, а слів не розбереш. Петро Федорович закрив очі; пляма не сходила. Він повернувся на бік — і пляма перейшла за його поворотом. «Що се?» — подумав він... Разом виплило ще три чотири плями; крутяться кругом жовтої... Він попустив вії — одна жовта зосталася. «Хіба мої очі розкриті, що я її бачу?» — подумав він, наставляючи руку над закритими очима. Руки не було видно, а пляма все-таки стояла. «Це я вдивився у це трекляте вікно, і мана від його морочить мене». Він ліг боком і лежав тихо, дожидаючи, поки мана зникне.
Мана не сходила; пляма ще мов побільшала, поширшала — роздалася навкруги. Він розкрив очі. «Тіні минулого, давнього захиталися на їй...».Жовта пляма, з'являючись при закритих очах і не зникаючи при відкритих, наче пов'язує сферу свідомого з несвідомим. Чому пляма? Чому жовта? Що вона може собою означати?
Жовтим кольором фарбують психіатричні відділення лікарень, жовтий колір мають спеціалізовані психіатричні швидкі допомоги, нарешті лікарняні піжами психічно хворих теж мають жовтий колір. То, можливо, жовтий колір — знак, що вказує на психічне захворювання.
За світовою шкалою кольорової символіки жовтий колір має амбівалентну семантику. З одного боку він тлумачиться як символ сонця, літа, тепла, любові і премудрості божої, а з іншого — як знак зради, брехні, боягузтва, хвороби.
Жовтий колір у повісті з'являється не лише у мареннях Телепня. Жовтими плямами було покрите обличчя Попенка. Але найважливіше, мабуть, те що жовтий колір мала заборонена книжечка, з якої все й почалося. Неначе, щоб читач не проминув цього факту, автор двічі у повісті наголошує на жовтому кольорі революційної книжечки. Однак, його не помічали чомусь навіть критики. Що хотів сказати цим письменник?
Чи не те, що жовта книжечка, підсунута Телепню Жуком, у якій ховалася божевільна ідея революції, будить у тендітному, слухняному і мрійливому хлопчику інтерес до політичних питань, а переростаючи у жовту пляму викликає в нього божевілля. І лише, коли Телепень уже перестає боротися чи з життям, чи за життя, вона повністю зникає. «Він тепер не бачив і жовтої плями, що кожну ніч стояла перед його очима...».
Отож, Жукова жовта книжечка призвела Телепня до божевілля, а сумна пісня, у якій він пізнав голос свого колишнього товариша, до несвідомого самогубства.
«Мати увійшла в хату, підійшла до кроваті і поцілувала дитину. Хлопчик обвив материну шию руками, пригорнувся своїм гарячим личеньком до її засушеного виду...«Що за диво? — подумав Петро Федорович. — І лице матері, і лице дитини такі знайомі?.. Це ж я!., це ж мати моя!» — трохи не скрикнув він і ще дужче впився очима в причуду».
Як бачимо, він більш не має змоги контролювати власну свідомість. Герой займає позицію спостерігача, хоча фактично діє його неконтрольована свідомість, у сферу якої проникає автор повісті. У процесі гри хворої уяви персонажа кілька разів перед його очима з'являється жовта пляма. Марення то напливали, то відступали, постійною залишалася лише жовта пляма. «Темнота порідшала, серед неї виразно виставилась жовта пляма: то світило віконечко з коридору. Він уп'яв у його свої очі... Щось темнувате і легке, як тінь, заходило по йому, забігало; то гострим рогом урізувалося в жовте поле, то кривульками переписувало його... Покрутиться хвилину-другу, похитається-похитається — і пропаде. І знов одна жовта пляма видніється; і знову збоку висувається ріг, бігають кривульки... Сумно, нудно. Щось важке упало, стукнуло — роздалася луна навкруги... Щось позіхнуло; почувся гомін... якесь глухе буботання, а слів не розбереш. Петро Федорович закрив очі; пляма не сходила. Він повернувся на бік — і пляма перейшла за його поворотом. «Що се?» — подумав він... Разом виплило ще три чотири плями; крутяться кругом жовтої... Він попустив вії — одна жовта зосталася. «Хіба мої очі розкриті, що я її бачу?» — подумав він, наставляючи руку над закритими очима. Руки не було видно, а пляма все-таки стояла. «Це я вдивився у це трекляте вікно, і мана від його морочить мене». Він ліг боком і лежав тихо, дожидаючи, поки мана зникне.
Мана не сходила; пляма ще мов побільшала, поширшала — роздалася навкруги. Він розкрив очі. «Тіні минулого, давнього захиталися на їй...».Жовта пляма, з'являючись при закритих очах і не зникаючи при відкритих, наче пов'язує сферу свідомого з несвідомим. Чому пляма? Чому жовта? Що вона може собою означати?
Жовтим кольором фарбують психіатричні відділення лікарень, жовтий колір мають спеціалізовані психіатричні швидкі допомоги, нарешті лікарняні піжами психічно хворих теж мають жовтий колір. То, можливо, жовтий колір — знак, що вказує на психічне захворювання.
За світовою шкалою кольорової символіки жовтий колір має амбівалентну семантику. З одного боку він тлумачиться як символ сонця, літа, тепла, любові і премудрості божої, а з іншого — як знак зради, брехні, боягузтва, хвороби.
Жовтий колір у повісті з'являється не лише у мареннях Телепня. Жовтими плямами було покрите обличчя Попенка. Але найважливіше, мабуть, те що жовтий колір мала заборонена книжечка, з якої все й почалося. Неначе, щоб читач не проминув цього факту, автор двічі у повісті наголошує на жовтому кольорі революційної книжечки. Однак, його не помічали чомусь навіть критики. Що хотів сказати цим письменник?
Чи не те, що жовта книжечка, підсунута Телепню Жуком, у якій ховалася божевільна ідея революції, будить у тендітному, слухняному і мрійливому хлопчику інтерес до політичних питань, а переростаючи у жовту пляму викликає в нього божевілля. І лише, коли Телепень уже перестає боротися чи з життям, чи за життя, вона повністю зникає. «Він тепер не бачив і жовтої плями, що кожну ніч стояла перед його очима...».
Отож, Жукова жовта книжечка призвела Телепня до божевілля, а сумна пісня, у якій він пізнав голос свого колишнього товариша, до несвідомого самогубства.
