Образи селян в повісті «Fata morgana» M. Коцюбинського
Задум повісті «Fata morgana» у М. Коцюбинського виник ще в 1903 році. І в цьому ж таки році він написав І частину, пізніше — другу і визначив жанр —повість. Тема твору — життя українського села. До цієї теми письменник звертався не раз у своїх творах «Ціпов'яз», «Дорогою ціною», «Лялечка».
«Fata morgana» — це історія духу людського, який, наче туман, піднімається з надр землі, коли вона парує під променями сонця. Звідси й підзаголовок твору — «З сільських настроїв». Основний художній конфлікт твору — це суперечність між духом людським і дійсністю. Повість починається розповіддю про Андрія Волика, тобто вже з першої сторінки читач попадає в світ селяни-на-бідняка. Закінчується твір героїчною загибеллю Андрія, і може здатись, що він головний герой. Проте багато уваги автор приділяє і образу Меланки. З нею читач теж знайомиться на початку твору, її доля нерозривно пов'язана з усім, що відбувається на селі. Вона залишається жити, її думки, переживання продовжують тривожити серце. То, можливо, вона головна героїня? Так, це справедливо, але тільки для першої частини твору.
У другій частині Андрій і Меланка, хоч і присутні в усіх подіях, що відбуваються, проте їхні долі відступають на другий план, а на перший висувається доля цілого села, маси, народу. Саме селяни стають рушійною силою. То вони, селяни, і є головним героєм твору, хоч сам Коцюбинський говорив про те, що головний герой його повісті — персоніфікований образ землі, за яку йде жорстока боротьба між безземельним селянством і сільськими багатіями.
Образи селян можна згрупувати в повісті у відповідності до їх світогляду. Так, чорні руки Меланки (про них автор згадує дуже часто) свідчать про її нелегке життя. Через цю портретну деталь автор передає настрої селян. Меланка живе заради землі. І коли по селу пройшла чутка, що землю будуть ділити, то радості Меланки не було меж. Але земля, як марево, поманила Меланку і, як марево, щезла.
Андрій має інші настрої. Цим образом Коцюбинський продовжує тему «пропащої сили» в українському селі. Розчарувавшись у селянській праці, він навіть думками відривається від землі. Андрій покладає надію лише на фабрику. І тільки після каліцтва інакше починає дивитися на життя.
Стихійний бунтар Хома Ґудзь — носій свідомості тієї частини селянської маси, яка теж відірвалася від хліборобської праці, але не збирається спокійно сидіти і очікувати своєї долі. В другій частині повісті він виступає месником.
Це найтиповіший представник українського селянства.Серед інших героїв привертає увагу Прокіп Кандзюба, за якого Меланка хотіла видати Гафійку. Спочатку твору він заробітчанин, а потім активіст, чесність якого возвеличує його в очах читачів. Окрему групу селян становлять Івани Манжури, що звикли вклонятися перед заможними, «згинатися і розгинатися, як складальні ножі».
Гафійка — представник сільської молоді, свідомість її зростає під впливом робітника Марка Гущі. Вона включається в революційну боротьбу, вишиває на прапорі — «Земля і воля». Це конкретні образи селян. Крім них, є в повісті і узагальнений образ селянства, яким досить часто керують емоції, а не логіка. Цей образ яскраво висвітлений, на мою думку, в двох сценах: розбій в садибі пана Льольо і на плацу в момент розправи багатіїв над незаможним селянством.
Якщо в першому епізоді селяни поставили перед собою мету забрати своє», то в другому — зовсім інший психологічний настрій. Тут вирішується питання життя і смерті, тому юрба виплескує з себе того, хто слабший фізично. Хай його вб'ють, аби тільки не мене.
Повість «Fata morgana» — перший твір в українській літературі, в якому письменник прийшов до думки: одержати перемогу можна тільки при високому рівні свідомості народних мас та при керівній ролі робітничого класу.
«Fata morgana» — це історія духу людського, який, наче туман, піднімається з надр землі, коли вона парує під променями сонця. Звідси й підзаголовок твору — «З сільських настроїв». Основний художній конфлікт твору — це суперечність між духом людським і дійсністю. Повість починається розповіддю про Андрія Волика, тобто вже з першої сторінки читач попадає в світ селяни-на-бідняка. Закінчується твір героїчною загибеллю Андрія, і може здатись, що він головний герой. Проте багато уваги автор приділяє і образу Меланки. З нею читач теж знайомиться на початку твору, її доля нерозривно пов'язана з усім, що відбувається на селі. Вона залишається жити, її думки, переживання продовжують тривожити серце. То, можливо, вона головна героїня? Так, це справедливо, але тільки для першої частини твору.
У другій частині Андрій і Меланка, хоч і присутні в усіх подіях, що відбуваються, проте їхні долі відступають на другий план, а на перший висувається доля цілого села, маси, народу. Саме селяни стають рушійною силою. То вони, селяни, і є головним героєм твору, хоч сам Коцюбинський говорив про те, що головний герой його повісті — персоніфікований образ землі, за яку йде жорстока боротьба між безземельним селянством і сільськими багатіями.
Образи селян можна згрупувати в повісті у відповідності до їх світогляду. Так, чорні руки Меланки (про них автор згадує дуже часто) свідчать про її нелегке життя. Через цю портретну деталь автор передає настрої селян. Меланка живе заради землі. І коли по селу пройшла чутка, що землю будуть ділити, то радості Меланки не було меж. Але земля, як марево, поманила Меланку і, як марево, щезла.
Андрій має інші настрої. Цим образом Коцюбинський продовжує тему «пропащої сили» в українському селі. Розчарувавшись у селянській праці, він навіть думками відривається від землі. Андрій покладає надію лише на фабрику. І тільки після каліцтва інакше починає дивитися на життя.
Стихійний бунтар Хома Ґудзь — носій свідомості тієї частини селянської маси, яка теж відірвалася від хліборобської праці, але не збирається спокійно сидіти і очікувати своєї долі. В другій частині повісті він виступає месником.
Це найтиповіший представник українського селянства.Серед інших героїв привертає увагу Прокіп Кандзюба, за якого Меланка хотіла видати Гафійку. Спочатку твору він заробітчанин, а потім активіст, чесність якого возвеличує його в очах читачів. Окрему групу селян становлять Івани Манжури, що звикли вклонятися перед заможними, «згинатися і розгинатися, як складальні ножі».
Гафійка — представник сільської молоді, свідомість її зростає під впливом робітника Марка Гущі. Вона включається в революційну боротьбу, вишиває на прапорі — «Земля і воля». Це конкретні образи селян. Крім них, є в повісті і узагальнений образ селянства, яким досить часто керують емоції, а не логіка. Цей образ яскраво висвітлений, на мою думку, в двох сценах: розбій в садибі пана Льольо і на плацу в момент розправи багатіїв над незаможним селянством.
Якщо в першому епізоді селяни поставили перед собою мету забрати своє», то в другому — зовсім інший психологічний настрій. Тут вирішується питання життя і смерті, тому юрба виплескує з себе того, хто слабший фізично. Хай його вб'ють, аби тільки не мене.
Повість «Fata morgana» — перший твір в українській літературі, в якому письменник прийшов до думки: одержати перемогу можна тільки при високому рівні свідомості народних мас та при керівній ролі робітничого класу.
