Художні особливості балад Т. Шевченка
Жанрова різноманітність літературної спадщини Тараса Шевченка досить широка. Писав він поеми й повісті, п'єси й поезії. Та першим твором, що дійшов до нас, була балада «Причинна».
Балада — це невеликий ліро-епічний твір із драматично напруженим сюжетом, у якому наявні елементи фантастики. Для більшості балад Шевченка характерний трагічний кінець. У творі «Причинна» зустрічаємо й картини бурхливої природи, й загадкові події, і смерть героя, й різкі контрасти. Шевченкова «Причинна» має багато спільного з баладами інших авторів, однак за ідейним спрямуванням, поетичною майстерністю і образною системою вона є оригінальною, новаторською. Окремі частини балади — картини природи й ліричні відступи, мають самостійне значення. Для них властива поетичність, глибока схвильованість, ліризм. Досягається це емоційною розповіддю про життя героїв. Автор співчуває їм, переживає разом з ними:
Така її доля... О боже мій милий!За що ти караєш її, молоду?Більш загострений соціальний конфлікт у баладі «Тополя». Чіткіше говориться, що дівчина кохає козака, чекає його з походу, а мати готується видати її заміж за багатого. Дівчина готова радше вмерти, ніж вийти за нелюба. Зілля, що дала ворожка, перетворює її на тополю. Це єдиний фантастичний епізод у баладі і взятий він із народної творчості. Все інше — реалістичне. Розповідь ведеться від імені оповідача. Це дає змогу авторові висловлювати поради дівчатам, які його слухають:
...Що нам в світі зустрінеться...Не знайте, дівчата!Не питайте свою долю...Само серце знає,Кого любить...У баладі «Утоплена» протиставлено образи матері й дочки. Мати була багатою, жила в новій хатині, з парубками пила та гуляла. А дочка виховувалася в чужих людей. Коли ж мати постаріла, а дочка виросла і стала красунею, мати із заздрощів утопила її і сама загинула. Створюючи образ бездушної матері, Шевченко використовує алітерацію.
Для балад Т. Г. Шевченка характерне те, що всі вони побудовані на реальному ґрунті, що в них реалістична основа, фантастичні ж мотиви посідають порівняно незначне місце. Фантастика балад фольклорного походження. У Шевченкових ба ладах немає страхіть, відсутня містика. Цим вони відрізняються від балад його попередників і сучасників.
Балада — це невеликий ліро-епічний твір із драматично напруженим сюжетом, у якому наявні елементи фантастики. Для більшості балад Шевченка характерний трагічний кінець. У творі «Причинна» зустрічаємо й картини бурхливої природи, й загадкові події, і смерть героя, й різкі контрасти. Шевченкова «Причинна» має багато спільного з баладами інших авторів, однак за ідейним спрямуванням, поетичною майстерністю і образною системою вона є оригінальною, новаторською. Окремі частини балади — картини природи й ліричні відступи, мають самостійне значення. Для них властива поетичність, глибока схвильованість, ліризм. Досягається це емоційною розповіддю про життя героїв. Автор співчуває їм, переживає разом з ними:
Така її доля... О боже мій милий!За що ти караєш її, молоду?Більш загострений соціальний конфлікт у баладі «Тополя». Чіткіше говориться, що дівчина кохає козака, чекає його з походу, а мати готується видати її заміж за багатого. Дівчина готова радше вмерти, ніж вийти за нелюба. Зілля, що дала ворожка, перетворює її на тополю. Це єдиний фантастичний епізод у баладі і взятий він із народної творчості. Все інше — реалістичне. Розповідь ведеться від імені оповідача. Це дає змогу авторові висловлювати поради дівчатам, які його слухають:
...Що нам в світі зустрінеться...Не знайте, дівчата!Не питайте свою долю...Само серце знає,Кого любить...У баладі «Утоплена» протиставлено образи матері й дочки. Мати була багатою, жила в новій хатині, з парубками пила та гуляла. А дочка виховувалася в чужих людей. Коли ж мати постаріла, а дочка виросла і стала красунею, мати із заздрощів утопила її і сама загинула. Створюючи образ бездушної матері, Шевченко використовує алітерацію.
Для балад Т. Г. Шевченка характерне те, що всі вони побудовані на реальному ґрунті, що в них реалістична основа, фантастичні ж мотиви посідають порівняно незначне місце. Фантастика балад фольклорного походження. У Шевченкових ба ладах немає страхіть, відсутня містика. Цим вони відрізняються від балад його попередників і сучасників.
