Гуманістичний пафос поеми Руставели «Витязь у тигровій шкірі» – Руставели Шота

Поема Шота Руставели «Витязь у тигровій шкірі» – найбільша пам’ятка грузинської літератури пори Середньовіччя. Учені вважають, що вона була створена наприкінці ХІІ – початку ХІІІ сторіччі в часи правління цариці Тамари, «золотого періоду» в історії Грузії. Поема відбиває типові риси середньовічного епосу, але й відзначається глибоким гуманістичним пафосом

Гуманізм поеми проявляється вже у вибраному сюжеті. Цар Аравії Ростеван – у похилому віці, і він не має спадкоємця. На престол він ставить свою дочку, розумну й гарну Тинатин, що любить знаменитого лицаря – полководця Автандила.

Один раз Автандил і Ростеван під час полювання зустріли витязя в тигровій шкірі, вони спробували заговорити з ним, і дарма, витязь безвісти зник. Смуток таємничого лицаря не дає спокою Ростевану, і Тинатин, щоб заспокоїти батька, доручає своєму обранцеві Автандилу розкрити таємницю витязя. Автандил охоче погоджується виконати доручення цариці. Пошуки тривають довго, і зрештою в гірській печері він знаходить загадкового витязя на ім’я Тариэл, що розповідає свою сумну історію

Тариэл – нащадок царського роду, воєначальник індійського царя, палко закоханий у царівну Нестан – Дариджан. Доля не сприяла закоханим: цар вирішив віддати Нестан – Дариджан заміж за хорезмского царевича, ще й повідомляє його своїм спадкоємцем. Тариэл обурюється, він не тільки любить царівну, а й має право на царську спадщину. Нестан умовляє Тариэла вбити суперника й захопити владу, їй звинувачують у зраді й у любові до зрадника й суворо карають: після жорстоких побоїв царівну таємно вивозять із Індії

Тариэл кидається на пошуки улюбленої, і дарма. Втративши будь – яку надію, він залишає рідну країну, сам себе прирікає до самітності й поселяється в печері, де його й знаходить Автандил. Вони стають соратниками й разом відправляються на пошуки Незастава – Дариджан. Герої знаходять царівну в недоступній міцності, звільняють її й вертаються в рідні краї. Дві закохані пари грають весілля в один день

Середньовічний автор вибирає для свого епосу не історична подія, а приватне життя героїв, тим підкреслюючи важливість звичайних людських відносин, що було нехарактерним для героїчного епосу Середньовіччя. Саме в цьому насамперед і виявився гуманізм автора

Руставели зображує героїв, які всупереч всім перешкодам домагаються свого щастя. І читач усвідомить думку автора – людин може здолати все, що заважає їй на шляху до особистого щастя. Автандил і Тариэл сприймаються як уособлення вірності, відваги, мужності. А жіночі образи вражають цілісністю характерів, здатністю до самопожертви заради щастя інших

У середньовічній Літературі не багато добутків, у яких би внутрішній мир, переживання героїв займали таке важливе місце, як у поемі «Витязь у тигровій шкірі». Розкриття психології героя було недоступним літературі того часу, і Руставели на цьому шляху випередив багатьох своїх сучасників

Поема торкнулася ще однієї проблеми, що знайшла своє рішення у світовій літературі лише через кілька сторіч, – рівноправність жінки й чоловіка

Все це й наповнює поему гуманістичним пафосом, вірою середньовічного поета в можливості людини, у її право на щастя. Ці загальнолюдські цінності близькі й сучасний читач