Аналіз вірша Маяковського «Послухайте!» – Маяковський У. В

Будучи футуристом, Маяковський писав складну й багатопланову поезію, що зачіпає множинні шари як власної душі, так і душі читача. Багато хто вважають його приземлен і обмеженим, роблять подібний висновок ґрунтуючись на його пропагандистській поезії. Однак, лірика Маяковського поза всякими сумнівами надзвичайно багатогранна й не може не залишити слід у душі. Так само й з віршем “Послухайте!”

Цей добуток, до певної міри, є гімном втраті людством щирих ідеалів, у результаті чого люди стали поклонятися фальшивим матеріальним ідолам. У віршах того періоду, якщо відкинути награні ритмічні хвастощі Маяковського, легко простежується глибока ранимость і безмежна самітність, що поет відчувала, перебуваючи в перенаселеному світі. Автор задає хворобливий для себе питання:

Адже, якщо зірки запалюють –

Значить – це кому – небудь потрібно?

Він знає відповідь. Але він намагається боротися з байдужністю, що сковує душі обивателів. Він несамовито викрикує “Послухайте!”, волаючи до апатичної свідомості навколишніх; просить, благає відкинути всю байдужість і весь холод

Значить хтось хоче, щоб вони були?

Значить – хтось називає ці плевочки

Перлиною?

Очевидно, що для когось у нашім світі зірки персоніфікують якийсь ідеалістичний початок – перлини, які іншим здаються не більш ніж безглуздими плевочками, що недбало прикріпилися кнебосклону.

Завдяки незвичайній римі, Маяковському вдається домогтися вагомості кожного слова. Склади не чергуються явно й відкрито, що робить кожний вірш твором мистецтва. Чітко налагоджений ритм у віршах Маяковського надає цьому фарбування гучного звертання до обивателів, що пропалюють життя впустую й націлюючи ентузіазм на зовсім непотрібні речі

Ліричний герой не просто вимовляє, він немов видихає “Послухайте!”; інтонація довірчий і боязка, немов герой витрачаючи останні сили намагається привернути увагу людства до тривожних його проблем, але, разом з тим, ритм вірша збільшується, наростає міць, а потім знову вповільнюється, немов поет знесилений

2 варіант

Вірш Володимира Володимировича Маяковського “Послухайте!” – одне з ранніх створінь знаменитого поета двадцятого сторіччя. Ранній Маяковський – це тонкий лірик із проникливими поетичними утворами. Саме до раннього ліричного періоду творчості В. Маяковського й ставиться вірш “Послухайте!”

Уже в ранній творчості поет виявила себе, як досить обдарований стиліст, що тонко почував риму, гру слів. Маяковський чудовий новатор в області віршування, а його знаменита “драбинка” у побудові рими – є найбільше чудо таланта великого поета, поета з великої букви

Інтонацією довірчості й інтимності перейнятий даний вірш із раннього періоду його творчості. Це інтимна лірика, а не майданна, як звичайно розуміється творчість В. В. Маяковського. Ліричний герой тут самотній, замислений, неприкаяний, якщо хочете. Він шукає взаєморозуміння, спілкування, він звертається “Послухайте!”, і це звертання повно надриву й величезного бажання достукатися до кожного серця

Вірш написаний в 1914 році, ліричний герой даного поетичного утвору самотній, легко ранимо, повний високих прагнень до духовних ідеалів

Вірш багато в чому нагадує лемент душі, що починається зі звертання – “Послухайте!”, але поступово, немов у суперечці з невидимим байдужим опонентом, переходить саме на лемент, вигук, що є спробою бути почутим і понятим. Адже людина породжена для щастя!

Небо, зірки, Всесвіт – як піднесено говорить про це поет від імені свого ліричного героя, уводячи у вірш такий стилістичний прийом, як антоніми, ми розуміємо, що є люди, які цю красу світобудови сприймають зовсім по – іншому, на жаль. Для когось зірки є “перлинами”, а для когось “плевочками”.

Епітет “жилава рука” ставиться в даному вірші до Бога. Не долоня, а рука, Бог стає ближче ліричному героєві, немов він його почуває, незримо бачить

Весь вірш тому й вибудувано у вигляді схвильованого монологу від імені ліричного героя