Життя та доля Володимира Винниченка
В. Винниченко — один із найталановитіших українських письменників першої половини XX століття із складною життєвою та творчою долею. Автор 14 романів, 14 п'єс і понад 100 оповідань, автор першого в історії української літератури соціально-утопічного і фантастичного роману був оголошений ворогом соціалізму, націоналістом, шпигуном імперіалізму.
Життя В. Винниченка можна охарактеризувати з трьох планів: як політичного лідера, як українського емігранта і як письменника.Життя професійного революціонера — члена Революційної української партії було нелегким: арешти, підпілля, переслідування. В. Винниченко був одним із керівників Центральної Ради, у 1918—1919 роках — головою Директорії — уряду Української Народної Республіки. У своїх поглядах політик Винниченко відстоював національно-визвольні питання, вільного національного розвитку, зокрема у формі української державності. У 1920 році В. Винниченко видав тритомний публіцистичний трактат «Відродження нації». Такий Винниченко не влаштовував більшовиків — його оголосили ворогом соціалізму, перекресливши цим його політичну кар'єру, позбавивши життя в Україні.
З 1920 року В. Винниченко живе життям емігранта спочатку в Німеччині, а потім у Франції. Тяжке життя політемігранта змушувало його тяжко працювати, викроюючи час для писання своїх творів. В Україні було видано два зібрання творів письменника: 23-томне у 1924—1928 роках та 28-томне у 1930—1932 роках. Але, коли у 1933 році письменник звернувся до радянського уряду зі звинуваченням у голодоморі, у знищенні української інтелігенції, книги письменника були вилучені з бібліотек і знищені.
Як письменник В. Винниченко багато і плідно працював. Твори його були дуже популярними в перші десятиріччя XX століття, видавалися вони і французькою, і німецькою мовами, його п'єси ставили театри Берліна, Дрездена, Лейпціга, Рима. Але не видавали в Україні, про нього забуто — і це боліло. Багатющим джерелом для розуміння і життя письменника і тогочасного суспільства є щоденник, який письменник вів з 1911 року до останніх своїх днів. Ізольований від України, він постійно тужив за рідним краєм, так з думками про нього В. Винниченко і помер у Франції.
Творчість В. Винниченка повертається в Україну, видаються потроху, досліджуються його твори. Повертається з-за кордону в Україну його спадщина. Маємо надію, що прийде час, і наше покоління ознайомиться з усією спадщиною цього талановитого письменника.
Життя В. Винниченка можна охарактеризувати з трьох планів: як політичного лідера, як українського емігранта і як письменника.Життя професійного революціонера — члена Революційної української партії було нелегким: арешти, підпілля, переслідування. В. Винниченко був одним із керівників Центральної Ради, у 1918—1919 роках — головою Директорії — уряду Української Народної Республіки. У своїх поглядах політик Винниченко відстоював національно-визвольні питання, вільного національного розвитку, зокрема у формі української державності. У 1920 році В. Винниченко видав тритомний публіцистичний трактат «Відродження нації». Такий Винниченко не влаштовував більшовиків — його оголосили ворогом соціалізму, перекресливши цим його політичну кар'єру, позбавивши життя в Україні.
З 1920 року В. Винниченко живе життям емігранта спочатку в Німеччині, а потім у Франції. Тяжке життя політемігранта змушувало його тяжко працювати, викроюючи час для писання своїх творів. В Україні було видано два зібрання творів письменника: 23-томне у 1924—1928 роках та 28-томне у 1930—1932 роках. Але, коли у 1933 році письменник звернувся до радянського уряду зі звинуваченням у голодоморі, у знищенні української інтелігенції, книги письменника були вилучені з бібліотек і знищені.
Як письменник В. Винниченко багато і плідно працював. Твори його були дуже популярними в перші десятиріччя XX століття, видавалися вони і французькою, і німецькою мовами, його п'єси ставили театри Берліна, Дрездена, Лейпціга, Рима. Але не видавали в Україні, про нього забуто — і це боліло. Багатющим джерелом для розуміння і життя письменника і тогочасного суспільства є щоденник, який письменник вів з 1911 року до останніх своїх днів. Ізольований від України, він постійно тужив за рідним краєм, так з думками про нього В. Винниченко і помер у Франції.
Творчість В. Винниченка повертається в Україну, видаються потроху, досліджуються його твори. Повертається з-за кордону в Україну його спадщина. Маємо надію, що прийде час, і наше покоління ознайомиться з усією спадщиною цього талановитого письменника.
