Повний зміст Сумний випадок Зощенко М. М

Як хочете, товариші, а Миколі Івановичу я дуже співчуваю. Постраждав

цей милий людина на всі шість гривень і нічого такого особливо видатного за ці гроші не бачив.Тільки що характер у нього виявився м’який і поступливий. Іншої б на його місці все кіно, може, розкидав і публіку із зали викурив. Тому шість гривень щодня на підлозі не валяються. Розуміти треба.А в суботу голубчик наш, Микола Іванович, трошки, звичайно, випив. Після получки.А була ця людина найвищою мірою свідомий. Інша би людина, що випила, почав бешкетувати й розбудовуватися, а Микола Іванович чинно й шляхетно пройшовся по проспекті. Проспівав щось там таке. Раптом дивиться – – – і перед ним кіно."Дай, думає, однаково – – – і зайду в кіно. Людина, думає, я культурний, напівінтелігентний, чого мені зрячи по панелях у п’яному виді трепаться й перехожих зачіпати? Дай, думає, я стрічку в п’яному виді подивлюся. Ніколи нічого подібного не бачив".Купив він за свої пречисті квиток. І сіл у передньому ряді. Сіл у передньому ряді й чинно – – – і шляхетно дивиться.Тільки, може, подивився він на один напис, раптом у Ригу поїхав. Тому дуже тепло в залі, публіка дихає, і темрява на психіку сприятливо діє.Поїхав у Ригу наш Микола Іванович, всі чинно – – – і шляхетно – – – і нікого не торкає, екран руками не вистачає, лампочок не викручує, а сидить собі й тихенько в Ригу їде.Раптом стала твереза публіка виражати недовольствие із приводу, виходить, Риги. – – – і Могли б, говорять, товариш, для цієї мети у фойє пройтися, тільки, говорять, що дивляться драму відволікаєте на інші ідеї.Микола Іванович – – – і людин культурний, свідомий – – – і не став, звичайно, зрячи сперечатися й гарячитися. А встав і пішов тихенько."Чого, думає, із тверезими зв’язуватися? Від них скандалу не оберешься".Пішов він до виходу. Звертається в касу. – – – і Тільки що, говорить, дамочка, куплений у вас квиток, прошу повернути назад гроші. Тому як не можу картину дивитися – – – і мене в темряві розвозить.Касирка говорить: – – – і Гроші ми назад видавати не можемо, коли вас розвозить – – – і йдіть тихенько спати.Піднявся отут шум і лайка. Іншої б на місці Миколи Иваньиа за волосья б виволік касирку з каси й повернув би свої пречисті. А Микола Іванович, людина тих і культурний, тільки, може, раз і пхнув касирку. – – – і Ти, говорить, зрозумій, зараза, не дивився я ще на твою стрічку. Віддай, говорять, мої пречисті.І всі так чинно – – шляхетно, без скандалу – – – і просить, взагалі, повернути свої ж гроші.Отут завідувач прибігає. – – – і Ми, говорить, гроші назад не вертаем, раз, говорить, узято, будьте люб’язні догледіти стрічку.Іншої б на місці Миколи Івановича плюнув би в зава й пішов би додивлятися за свої пречисті. А Микола Иванычу дуже смутно стало щодо грошей, почав він гаряче пояснюватися й назад у Ригу поїхав.Отут, звичайно, схопили Миколу Івановича, як собаку, поволокли в міліцію. До ранку протримали. А ранком взяли з його трешку штрафу й випустили.Дуже мені тепер шкода Миколи Івановича. Такий, знаєте, сумний випадок: людина, можна сказати, і стрічки не дивився, тільки що за квиток потримався – – – і й подаруйте, женете за це дрібне задоволення три шість гривень. І за що, запитується, три шість гривень?