Повний зміст Бесіда п’яного із тверезим чортом Чехов А. П

Колишній чиновник інтендантського керування, відставний колезький секретар Лахматов, сидів у себе за столом і, випиваючи шістнадцяту чарку, міркував про братерство, рівність і волю. Раптом через лампу виглянув на нього чорт… Але не лякайтеся, читачка. Ви знаєте, що таке чорт? Це парубок приємної зовнішності, із чорної, як чоботи, пикою й із червоними виразними очами. На голові в нього, хоча він і не одружений, ріжки… Зачіска a la Капуль. Тіло покрите зеленою вовною й пахне псиною. Унизу спини бовтається хвіст, що кінчається стрілою… Замість пальців – пазурі, замість ніг – кінські копита. Лахматов, побачивши чорта, трохи зніяковів, але потім, згадавши, що зелені чорти мають дурний звичай бути до всім взагалі підпилим людям, незабаром заспокоївся. – З ким я маю честь говорити? – звернувся він до непрошеного гостя. Чорт сконфузився й потупив вічка. – Ви не соромтеся, – продовжував Лахматов. – Підійдіть ближче… Я людина без забобонів, і ви можете говорити із мною искренно… по душі… Хто ви? Чорт нерішуче підійшов до Лахматову й, підігнувши під себе хвіст, чемно поклонився. – Я чорт, або диявол… – відрекомендувався він. – Складаюся чиновником особливих доручень при особі його превосходительства директори пекельної канцелярії м. Сатани! – Чув, чув… Дуже приємно. Сідаєте! Чи не хочете горілки? Дуже радий… А чим ви займаєтеся? Чорт ще більше сконфузився… – Власне кажучи, занять у мене певних немає… – відповів він, у зніяковілості кашляючи й сякаючись в «Ребус». – Колись, дійсно, у нас було заняття… Ми людей спокушали… спокушали їх зі шляхи добра на шлях зла… Тепер же це заняття, антр – ну – суади 1, і плювка не коштує… Шляхи добра немає вже, не із чого спокушати. І до того ж люди стали хитрее нас… Извольте – Ка ви спокусити людину, коли він в університеті всі науки скінчив, вогонь, воду й мідні труби пройшов! Як я можу вчити вас украсти рубль, коли ви вже без моєї допомоги тисячі хапнули? – Це так… Але, однак, адже ви займаєтеся ж чим – небудь? – Так… Колишня посада наша тепер може бути тільки поминальної, але ми все – таки маємо роботу… Спокушаємо класних дам, підштовхуємо молодиків вірші писати, змушуємо п’яних купців бити дзеркала… У політику ж, у літературу й у науку ми давно вже не втручаємося… Ні рожна ми в цьому не розуміємо… Багато хто з нас співробітничають в «Ребусі», є навіть такі, які кинули пекло й надійшли в люди… Ці відставні чорти, що надійшли в люди, женилися на багатих купчихах і відмінно тепер живуть. Одні з них займаються адвокатурами, інші видають газети, взагалі дуже ділові й шановні люди! – Вибачите за нескромне питання: який зміст ви одержуєте? – Положення в нас із… – відповів чорт. – Штат анітрошки не змінився… Як і раніше квартира, висвітлення й опалення казенні… Платні ж нам не дають, тому що всі ми вважаємося понадштатними й тому що рис – посада почесна… Взагалі, відверто говорячи, погано живеться, хоч по мирі йди… Спасибі людям, навчили нас хабара брати, а те б давно вже ми переклякнули… Тільки й живемо доходами… Поставляєш грішникам провізію, ну й… хапнеш… Сатана постарів, їздить усе на Цукки дивитися, не до звітності йому тепер… Лахматов налив чортові чарку горілки. Той випив і розговорився. Розповів він всі таємниці пекла, вилив свою душу, поплакав і так сподобався Лахматову, що той залишив його навіть у себе ночувати. Чорт спав у грубці й всій ночі марив. До ранку він зник. ________________________________________ 1 між нами будь сказане (франц. entre nous soit dit).