Аркадія й Бориса Стругацких і моральність – стругацкие Аркадій і Борис

Фантастика – це самостійний жанр літератури. Однак це твердження для деяких здасться досить спростовним. Деякі взагалі не визнають фантастику самостійним жанром літератури. Причина цьому в кількості фантастичної літератури низької якості, що наводнила прилавки книгарень. Більшість фантастичних добутків містять мінімум новизни, або просто злегка змінену версію чужої ідеї. Але, проте, не можна ставити таку літературу на один рівень із добутками справжніх фантастів, для чиїх книг характерна й багата фантазія, і відмінне володіння мовою. У Росії багато гарних фантастів. Брати Стругацкие входять по праву в число кращих фантастів не тільки Росії, але й усього миру. Цінність їхніх повістей і романів полягає в тому, що в них автори розглядають і намагаються вирішити неймовірно складні моральні проблеми, на які іноді немає однозначної відповіді. Проблеми морального вибору, ціна прогресу, відповідність високих ідей використовуваним для їхнього досягнення засобам, – от що є основною тематикою їхніх добутків. Основні атрибути фантастики (інопланетяни, чужі планети, прибульці, мутанти, роботи, розумні істоти, міжзоряні кораблі й простори) є просто художніми засобами для передачі задуму автора, гарною формою, у яку укладена ідея. Фактично мова йде про взаємини між людьми. Для Стругацких характерні чудові діалоги між персонажами, несподіваний гумор навіть у смутних ситуаціях, і, звичайно ж, зовсім непередбачені повороти сюжету

Моральний вибір братів Стругацких

Сюжети більшості фантастичних добутків припускають контакт між різними цивілізаціями. І тут можливі деякі варіації. Якщо прибульці прилетіли з метою захоплення, то стає очевидним, що місцеві жителі повинні боротися за життя й захистити свою планету. “Війна мирів” великого фантаста Герберта Уэллса може бути прикладом такого розвитку сюжету. Ця книга вже стала класикою жанру фантастики, однак, питання морального вибору в ній практично не розглядаються. Інший варіант розвитку подій – у прибульців мирні цілі. Якщо обидві цивілізації перебувають на одному етапі розвитку, то контакт виявиться взаємно корисним. Скоріше всього це буде обмін технологіями. Якщо ж прибульці помітно випереджають у розвитку місцеву цивілізацію, то відкритого контакту, мабуть, не вийде. Місцеві жителі зрозуміють мирних цілей інопланетян, і буде цілком логічним, що вони відмовляться від допомоги підозрілих прибульців

Тут ми й зіштовхуємося із проблемою морального вибору. Якщо прибульці все – таки хочуть, щоб менш розвинена цивілізація не повторила їхніх помилок, пройшла більше легкий шлях розвитку, то виникає два способи поводження щодо нової планети. У першому випадку можна продовжувати спостереження за планетою, але не втручатися в чужі справи за винятком надзвичайних ситуацій. У другому випадку можна тайкома висадити на планету своїх людей, щоб вони змішалися з місцевим населенням і сприяли прогресу

Аморальним виглядає перший варіант прогрессорства. Представники розвитий цивілізації не зможуть равнодушно спостерігати без втручання страждання жителів відсталої планети. Прикладом може служити образ Рудольфа Сикорски, відомого по романі “Населений острів”. Він убиває людину тільки тому, що побоюється прогрессорства Мандрівників над землянами. Він намагається переконати себе, що Мандрівники хочуть заподіяти шкоду Землі, хоча сам прекрасно розуміє, що якби Мандрівники хотіла це зробити, то вони давно б це зробили. Вони могли б знищити Землю, коли порахують потрібним, без усяких хитростей, тому що давно випередили Землю в рівні технічного розвитку. Сикорски сам все отлично розуміє й тому не хоче запитувати дозвіл ради Землі. Він заздалегідь знає, що його не підтримають. У підсумку Сикорски робить навмисне вбивство. Але раз людина, що займається прогрессорством на чужій планеті, не хоче, щоб хто – небудь прогрессорствовал на його власній планеті, то ідея прогрессорства в корені невірна. Виходить, що прогрессорство аморально. Із цього треба, що розвинена цивілізація в принципі не повинна втручатися в справи менш развитой. Саме так надходила сверхцивилизация Мандрівників. У повісті “Жук у мурашнику” Стругацкие дають ще один доказ аморальності прогрессорства.

Другий варіант – це висадження на планету прогрессоров, ціль яких допомагати прогресу на населеній планеті. В одному зі своїх ранніх добутків “Важко бути Богом” Стругацкие описують варіант активного втручання в справи чужої планети. На планеті, де процвітає феодалізм, таємно працюють кілька сотень так званих прогрессоров із Землі. Вони діють щиро й з більшим ентузіазмом. Але в підсумку, незважаючи на їхні старання, до влади приходить один із самих реакційних кланів, причому його лідер сам догадується про присутність людей з іншої планети й, використовуючи їх, захоплює владу. У результаті цього пролилася кров багатьох людей, а прогрес надовго зупинився. Отже, земляне зазнали невдачі, а ситуація на планеті стала набагато гірше, ніж була

чиВипадковість це? У романі “Важко бути Богом” це питання залишається відкритим

В іншому добутку Стругацких, написаному вужі після “Важко бути Богом”, на це питання напрошується негативна відповідь. Головний герой “Населеного острова” Максим Каммерер. З далекого будущего він через катастрофу свого космічного корабля попадає на планету Саракш, що перебуває приблизно на тій же стадії розвитку, що й сучасна Земля. За своє життя на планеті Максимові довелося спробувати себе в різних ролях. Він був і гвардійцем, і каторжником, і терористом. Каммерер спостерігав важке життя навколишніх його людей і хотів їм допомогти. На планеті існував штучний центр випромінювання, що більшість жителів країни робив тупими, а іншим заподіював фізичний біль. Зрештою, він поодинці зумів зруйнувати його, однак наслідку вибуху були жахливі: тепер страждати від болю стала майже вся країна. На Саракше багато років працював один з ведучих прогрессоров Землі, Рудольф Сикорски. Він досяг одного з вищих постів країни, однак нічого не зміг зробити, щоб допомогти жителям планети. Сикорски був свідком будівництва веж – випромінювачів, але нічим не зміг цьому перешкодити. Таким чином, прогрессорство знову зазнало краху.

Видимо, це цілком закономірно, тому що навіть найкраща мета не може досягатися шляхом аморальних засобів. Зміст полягає в тім, що прогрессоры, навіть бажаючи блага, ідуть до мети шляхом обману й позбавляють місцевих жителів волі вибору. Тому їхньої шляхетної мети або не вдається досягти, або її досягнення приводить до сумних результатів. У всякому разі, хід подій у романах “Важко бути Богом” і “Населений острів” підтверджує такий висновок

Для багатьох героїв братів Стругацких моральні питання є головними. Гарним прикладом цьому твердженню є роман “За мільярд років до кону світла”. По розповіді треба, що з погляду світової рівноваги за законом природи закладено, що людям не можна знати занадто багато. Коли люди починають проникати в таємниці світобудови, занадто глибоко, чим потрібно, те їхні дослідження повинні бути зупинені за всяку ціну. Провідні вчені зіштовхуються із цим вибором, і вибір цей для них дуже складний. У результаті тиску ззовні всі герої, крім одного, погоджуються припинити роботу. Їхній вибір практично не можна засудити. Але вибір, що зробила єдина людина, явно більше приваблива: він вирішує продовжувати й свою роботу, і кинуті роботи інших. У нього немає родини, і йому нема чим ризикувати. З одного боку, його вибір гідний поваги, якби таких людей не було, то суспільство не розвивалося б. Тому такі люди повинні бути. Але з іншого боку, якби таких людей було занадто багато, те відбулася б катастрофа

У романі “Маля” земляне намагаються контактувати з високорозвиненої, але негуманоидной цивілізацією. При цьому єдиним засобом зв’язку виявляється хлопчик із Землі, якому врятували життя негуманоиды. Майже всі члени дослідницької групи готові використовувати Маля у своїх цілях. І лише одна людина не згодна з тим, що всі зневажають інтересами хлопчика

Отже, прогрессорство аморально, якщо досягається сумнівними засобами. Такий прогрес для братів Стругацких аморальний і не несе бажаного результату. Підтвердженням цьому може служити роман “Равлик на схилі”. Автори показують ліс на своєрідній і досить відсталій планеті. Вивченням цього лісу займається велике Керування (прогрессоры). Фактично Керування займається самим собою, а ліс живе своїм життям. У лісі відбуваються зміни: на зміну відсталим і загальмованим племенам приходить більше розвинене плем’я. Нове плем’я складається тільки з жінок, тому для збільшення своєї чисельності вони крадуть жінок зі старого плем’я. Крім того, нове плем’я живе в озерах, тому вони заливають водою села, де не залишилося жінок. Звичайно, жінки не вбивають чоловіків, що залишилися, власноручно, але коли майже все буде затоплено водою, чоловікам буде складно вижити. До того ж старі племена практично не розмножуються, так що вони приречені на загибель. Такий прогрес не можна назвати прогресом, якщо він досягається агресією й умертвінням старого. Адже нове плем’я колись було частиною старих племен. Такий “прогрес” надалі не несе нічого гарного, і про долю планети можна тільки догадуватися

У повісті “Хвилі гасять вітер” показаний інший варіант прогресу. Справа відбувається на Землі в далекому майбутньому. Дуже маленький відсоток людей виходить на принципово нову стадію розвитку. При цьому сверхлюди довго приховують своє існування, щоб не засмучувати людей, а основна маса сверхлюдей залишає Землю, що стає для них нецікавої. Суперечка викликає лише прагнення сверхлюдей сховати происходящее від інших. Обман по Стругацким аморальний, але, з іншого боку, навряд чи звичайній людині приємно знати, що поруч є сверхлюди, а він сильно відрізняється від них. До речі, цей роман, що є продовженням “Жука в мурашнику”, остаточно доводить, що Сикорски був не прав, побоюючись Мандрівників, які, перейшовши на високу стадію розвитку, напевно перестали цікавитися чужими справами (як і сверхлюди).