Про що говорять дерева?

Дорогі друзі! Ви ніколи не замислювалися: «Про що мовчать дерева?». А може, вони зовсім не мовчать? Вони шелестять своїм листям і намагаються докричатися до нас. Розповісти нам про те, про що думають, мріють, про те, які небезпеки нам загрожують або про те, як їм боляче й самотньо.

Недавно я бачила сон, у якому дерево заговорило. Це був дуб. Дуже старий багато побачив на своєму столітті

Був звичайний літній день, легкий вітерець обдував мені особа, сонце вже сильно прогріла повітря й землю. Було пекуче. Я побачила на галявині величезний дуб, потужний і сильний. Від нього віяло спокоєм і надійністю. Під його кроною, було прохолодно й затишно. Я вирішила підійти й присісти в його тіні. Зайшовши в тінь, що відкидала розкидиста крона дуба, виявила там ослін. Присівши на неї, почула, як хтось покликав мене по ім’ю. Я підхопилася й оглянулася по сторонах. Нікого не було. Обійшла навколо. Нікого. І от, коли я ще раз почула своє ім’я, зрозуміла, хто із мною розмовляє. Мені було небагато страшно, але все – таки я відповіла: «Так, це моє ім’я. Ви мене кликали?». Я не ризикнула говорити такому поважному дереву «Ти». І ми з ним стали розмовляти. Розмова б довгий. Для мене навіть не зовсім приємний. Дуб розповів про те, як давно він живе на землі, що років двісті назад його посадив один молодий чоловік, на честь народження сина, свого спадкоємця. Він розповів мені про те, що давним – давно люди більше поважали природу. Сприймали її як дарунок, як подяка. Що дихалося дереву легше, тому що повітря було чистіше. Дерева покликані служити й допомагати всьому живому на землі. От тільки людина згодом зовсім забула, що не він один на цій планеті жива істота. Не тільки йому треба жити, дихати й харчуватися. Він сам отруює повітря й землю, вирубує лісу без ліку. Земля людям дає так багато, а просить замість так мало.

Дуб був похмурий і суворий. Мені стало його шкода, і я йому сказала про це. Він відповів мені: « А знаєш, чому я вибрав для своєї розмови саме тебе?» – « Ні», – відповіла я. Мені було дуже цікаво, хоча я жодного разу не задумалася про це. « Я незабаром умру, – продовжував дуб. Мені повезло, я довго жив, приніс багато користі, бачив і чув багато різного й цікавого. Я знаю, про що шумить дощ і як злиться небо, який чисте повітря після грози і як яскравими бувають зірки, як гріє сонце і як грає вітер з моїми листами. А ще я довідався, якими бувають жорстокими люди. Як вони рубають або калічать дерева, як не зауважують трави в себе під ногами, як отруюють повітря навколо себе, не думаючи про своє майбутнє, про майбутнє своїх дітей і своєї планети

Раніше була традиція. Батько саджав дерево, коли в нього народжувався син. Так був посаджений і я. Дуже сумно, що люди забули про це. Адже якби кожний батько посадив дерево на честь народження первістка, як легше дихалося б вам і вашим дітям. Мені смутно від того, що люди самі розумні істоти на планеті. Ми все: і рослини, і тварини – залежимо від вас. А ви не намагаєтеся берегти те, що дала вам природа. Ви знищуєте те, що було зроблено не вами, але в ім’я вас. Я вибрав тебе, тому що ти молода і юна, як саджанець, що тільки що посадили в землю. Ти вже вмієш думати й робити висновки, але твій розум ще не опоганений злістю й жорстокістю, ти ще вмієш радуватися сонечку й удивляєшся в листи дерев. Тебе заворожує гроза й зірки на небі. Ти ще цінуєш і любиш те, що дала тобі природа, так само, як ти ще цінуєш і любиш своїх батьків за те, що вони роблять для тебе. Постарайся зберегти в собі ці якості. Не забувай, що природа навколо тебе – це теж мати, мати всіх живих істот на землі, що годує, напуває й захищає вас. І до неї треба ставитися з такою же повагою й подякою, з яким ви ставитеся до своїх рідних матерів. Будь ласка, запам’ятай мої слова й передай їх своїм дітям». І він замовчав. Я зрозуміла, що розмова кінчена й змісту прощатися ні, але все – таки я обійняла його стовбур перед тим, як іти

Коли я прокинулася, то пам’ятала кожне слово, начебто це було наяву. Тепер я знаю, про що говорять дерева або, може, мовчать? Я дуже хочу, щоб дерева розмовляли тільки про те, як прекрасний дощ, як яскраво світить сонце, як легко й вільно їм дихати. Ми з вами в силах зробити це для нашої природи, адже це так просто й так мало. Я обов’язково посаджу дерево й буду прислухатися до нього, про що воно мовчить