У компанії з Вигуком (діалог-назна)

З приводу вихідного дня у службовому приміщенні було тихо, безлюдно. За дверима одного з кабінетів лунали голоси. Там обговорювали дуже важливе пи­тання: де Частка, Прийменник й Сполучник проведуть час: у лісі, на річці або в зоопарку. Треба ж і Службовим Частинам мови колись відпочити, не лише пра­цювати. Серед них вперше на збори запросили Вигука — хоч і відділився, про­те ж свій.

— Мої вітання, добродії, здорові будьте! Спасибі, що запросили, а то весь час сам по собі.

— Будьте й ви здорові! Ви у нас унікальне явище. До Сполучників вас не за­рахуєш.

— До нас, Прийменників, мабуть, теж.

— Про Прийменників й поготів. Ви такі важливі й поважні. Звісно, знаєтеся з Іменниками та Займенниками.

— Виходить, моя справа кепська. Ех, як прикро!

— Та ні, навпаки! Сьогодні ми відпочиваємо, і нас ніхто не розшукуватиме.

— Вибачте, але без мене, безперечно, можна обійтися.

— Не думаю, шановний Вигуку. Без вас люди перестануть бути ввічливими.

— О! Адже тільки на один день!

— Отакої! Не можна допустити жодного дня без слів «спасибі», «будь ласка», «бувайте здорові», «привіт», «даруйте».

— Як і без нас, любий Сполучнику. Ви йдете з нами, люб’язний Вигуку?

— Спасибі! Здорово! Звісно, йду.

— Отже до зоопарку?

— Ой-ой, мені страшно!

— Там усі мешканці у вольєрах та клітках.

— Що ж, треба поспішати. Довго без нас пані Граматика залишатися не по­винна.

…Увечері всі задоволені розходилися по своїх кабінетах. З-за дверей кабінету Иигуку’до півночі чулися скрикування:

— Жах!.. Ой лишенько!.. Ось тобі й на!.. Ха-ха-ха!.. Ну й ну!..