Російська дійсність у розповіді Миколи Лєскова «Старий геній» – Лєсков Микола

Н. С. Лєсков належить до покоління письменників 60–90?х рр. XIX в., що гаряче любили Росію, її талановитий народ і активно виступали проти гноблення волі й придушення свободи особи. Їм створені нариси, романи, розповіді про долю простих людей, про самобутніх історичних особистостей, про зловживання владою, відвертому хижацтві. Інші його розповіді склали цикли. Такі святочные розповіді, досить рідкий у Російській літературі XIX в. жанр. Це «Христос у гостях у лучника», «Штопальник», «Маленька помилка» і ін. До них ставиться й розповідь «Старий геній», написаний в 1884 г.

Дія в ньому відбувається в післяреформеній Росії, у Петербурзі. Сюжет розповіді дуже простий: обманута нечесним великосвітським франтом бабуся?поміщиця, що дала йому в борг грошей і, що заклала для цього будинок, приїжджає в столицю домогтися на нього управи. Так не отут?те було. Не могли допомогти їй влади, і бідній жінці довелося скористатися послугами невідомого розпачливого ділка, що виявився чималою людиною, улагодив цю важку справу. Його оповідач називає «генієм».

Цю історію випереджає епіграф: «Геній років не має – він переборює все, що зупиняє звичайні розуми». А в цій розповіді «геній» переборов те, що не змогла зробити державна влада. І адже не про всесильну особистість який?нибудь ішла мова, просто про молоду вітряну людину, що належала до однієї із кращих прізвищ, що надоели владі своєю непорядністю. Але не змогли судові органи навіть папір йому для виконання вручити

Оповідання про це автор веде в простій, як би сказительной манері, не засуджуючи явно нікого й не висміюючи. І «адвокат їй зустрівся співчутливий і милостивий, і в суді їй рішення в початок суперечки сприятливе», і плати ніхто з неї не взяв, то раптом виявляється ніяк, «не можна було приструнити» цього ошуканця з?за яких?те «могутніх зв’язків». Таким чином, Н. С. Лєсков зосереджує читацьку увагу на повнім безправ’ї особистості Вроссии.

Але особливість письменницького дарування Лєскова полягає в тому, що він бачив і позитивні початки російського життя, зображував багату обдарованість російської людини, його глибину й цілісність. У розповіді «Старий геній» це світло добра несуть сама героїня, «жінка прекрасної чесності», «добра бабуся», і оповідач, що виручив її необхідними грошима, і самий головний «геній думки» – Іван Іванович. Це загадкова особистість, що невідомо чому узялася допомагати нещасній жінці й устроившая дуже розумну ситуацію, при якій боржник просто змушений був розплатитися

Успішний результат історії доводиться на Різдво, і це не випадково, тому що автор вірить у духовний початок людини, у праведників росіянці життя