Короткий зміст Людин – Ящик Абэ ДО

Людина – Ящик, сидячи у своєму ящику, приступає до записок про шухляду – людину – ящик. Він докладно описує, який ящик придатний для людини – ящика, як його потрібно обладнати, щоб у ньому було зручно перебувати в будь – яку погоду, які речі необхідні ящикові – шухляді – людині – ящику. Найбільш придатний ящик з гофрованого картону. У ящику варто вирізати віконце й завісити його поліетиленовою шторкою, розрізаної навпіл: коротким рухом голови вправо або вліво краю шторки ледве розсовуються, і можна побачити все, що робиться навколо. У момент, коли людин улазить у картонний ящик і виходить на вулицю, зникають і ящик, і людина, і з’являється зовсім нова істота – людин – ящик.

У кожної людини – ящика своя історія. От історія А. Під його вікнами оселилася людина – ящик. Його присутність дуже дратувала А., і, щоб людина – ящик забралася, А. вистрілив у нього з духової рушниці. Людина – Ящик пішла, і А. почав забувати про нього. Але от один раз А. купив новий холодильник. Коли він вийняв його з ящика, йому нестримно схотілося залізти в ящик самому. Щодня, повернувшись із роботи, він якийсь час проводив у ящику від холодильника, а через тиждень зріднився з ним настільки, що вже не захотів вилазити з нього. Надягши на себе ящик, А. вийшов на вулицю й додому вже не повернувся.

Людина – Ящик, що робить записи, пише те від своєї особи, то від чужого, його оповідання те монологично, те диалогично, і часто неможливо зрозуміти, де мова йде про людей, що є плодом його фантазії, а де – про інших героїв оповідання, і навіть неясно, є чи такі, настільки вигадливий цей потік свідомості й оповідання.

Людина – Ящик сидить на березі каналу під мостом, по якому проходить автострада, і чекає дівчину, що обіцяла купити його ящик за п’ятдесят тисяч ієн. Кілька днів назад людин – ящик мочився, коштуючи в забору свого заводу. Раптом він почув клацання й відчув гострий біль у плечі. Будучи професійним фоторепортером, він встиг сфотографувати чоловіка, що, вистріливши в нього з духової рушниці, кинувся бігти. З рани людини – ящика текла кров. Зненацька на велосипеді під’їхала дівчина, що сказала, що близько, на горі, є клініка, і просунула у віконце ящика три тисячі ієн, щоб людині – ящику було чим заплатити за лікування.

Коли людина – ящик прийшла в клініку, виявилося, що чоловік, що стріляв, – лікар цієї клініки, а дівчина – медсестра. Поки людина – ящик перебувала в клініці, дівчина ласкаво посміхалася йому й з інтересом слухала небилиці, які він їй розповідав. У якийсь момент людин – ящик пообіцяв дістати для дівчини ящик за п’ятдесят тисяч ієн. Покинувши клініку, людина – ящик відчула себе погано і його довго рвало. Він підозрює, що його без його ведена накачали наркотиками. Він довго чекає, нарешті дівчина приходить і кидає з мосту п’ятдесят тисяч ієн і лист, де просить його до того, як наступить відлив, розірвати ящик і кинути його в море. Людина – Ящик міркує про щирі наміри дівчини. Він не хоче вертатися в колишній мир, він був би радий покинути ящик тільки в тому випадку, якби зміг, як комаха, з яким відбулася метаморфоза, скинути свою оболонку в інший світі. Потай він сподівається, що зустріч із дівчиною дасть йому таку можливість і з личинки людини – ящика з’явиться нова, невідома істота.

Людина – Ящик вирішує поговорити з дівчиною, повернути їй гроші й анулювати договір. Підійшовши до клініки, він за допомогою автомобільного дзеркала спостерігає за тим, що відбувається в одній з кімнат. Там дівчина розмовляє з іншою людиною – ящиком, двійником пишучі. Ця друга людина – ящик, безсумнівно, лікар, він лжечеловек – ящик. Спочатку людині – ящику здається, начебто він уже десь бачив цю сцену, навіть був її учасником, потім він доходить висновку, що цей не спогад, а мрія. Він з насолодою дивиться на оголену дівчину. Він згадує її оповідання про себе. Вона була. бідною студенткою – художницею й заробляла на життя позуванням. Два роки тому їй робили в цій клініці аборт, і, не маючи засобів оплатити лікування, вона залишилася в ній працювати медсестрою. Найбільше їй була. по душі робота натурниці, і, якби лікар не був проти, вона продовжувала б позувати й зараз. Людина – Ящик ревнує до свого двійника. Людина – Ящик упевнений, що вилізти з ящика нічого не коштує, але він уважає, що раз так, то нема чого й вилазити попусту, але все – таки йому дуже хотілося б простягнути кому – небудь руку.

Людина – Ящик на порожньому пляжі опоряджається, готуючись назавжди покинути ящик. Він бачить спереду вихід з тунелю:

«Якщо ящик – тунель, що пересувається, те оголена – сліпуче світло у виходу з нього». Він збирається прийти в клініку до восьми годинників. Прийом починається в десять, так що в нього буде досить часу, щоб пояснити все дівчині, а якщо знадобиться, і лікареві лжечеловеку – ящику. Людина – Ящик уявляє свою бесіду з дівчиною. Він повідав би їй, що раніше уважно стежив за всіма новинами, він виписував безліч газет, установив два телевізори й три радіоприймачі. Але один раз він побачив на вулиці мертвої людини. Як професійний репортер, він хотів його сфотографувати, але передумав, тому що зрозумів: цей випадок навряд чи годиться для новин. Адже люди слухають новини лише для того, щоб заспокоїтися. Яку би приголомшливу новину не повідомили людині, раз він слухає неї – виходить, він живий. З тих пор людин – ящик перестав стежити за новинами. Серед людей, що не цікавляться новинами, не буває лиходіїв, уважає він.

Лжечеловек – Ящик так схожий на людину – ящика, що людині – ящику здається, начебто той, хто дивиться, – він, і той, на кого дивляться, – теж він. Лжечеловек – Ящик пропонує людині – ящику робити все, що той захоче, наприклад вступити з дівчиною в будь – які відносини за умови, що лжечеловек – ящик зможе увесь час спостерігати за ними: адже, перебуваючи в ящику, він нікому не заподіє шкоди і його можна спокійно ігнорувати. Людина – Ящик сам звик підглядати, але аж ніяк не готовий до того, щоб підглядали за ним. Лжечеловек – Ящик дорікає його в тім, що насправді той не збирається розставатися з ящиком, і, незважаючи на запевнення, що з ящиком покінчено, пише свої записки, перебуваючи в ящику. Людині – Ящику доводиться визнати, що його співрозмовник – плід його фантазії. У реальності існує лише одна людина, що пише ці записки. І оскільки ця людина запекло чіпляється за свій ящик, він має намір нескінченно писати свої записки. Людина – Ящик говорить своєму співрозмовникові, що, коли він обробить зі своїм ящиком, зникнуть і ці записки, а разом з ними і його співрозмовником – лжечеловек – ящик, він же лікар.

Співрозмовник ловить людину – ящика на протиріччі: людина – ящик затверджує, що писав усього одна година тридцять чотири мінути, меж тим записки займають п’ятдесят дев’ять сторінок, тому лжечеловек – ящик уважає себе вправі припустити, що автор записок – не людин – ящик, а хтось інший, і пише він їх в іншому місці. Наприклад, автором записок може бути лжечеловек – ящик, що пише, уявляючи собі людини – ящика, що у свою чергу пише, уявляючи собі лжечеловека – ящика. Автор записок зауважує, що, незалежно від того, хто пише, оповідання рухається вкрай безглуздо.

С. дає письмові показання. Він народився 7 березня 1926 р. Він служив в армії санітаром під командою військового лікаря й спочатку допомагав йому, а потім став під його керівництвом і з його ведена сам займатися лікарською практикою. Після війни С. під ім’ям цього лікаря з ведена останнього продовжував самостійно займатися лікарською практикою. С. до минулого року жив у незареєстрованному шлюбі з N., що була законною дружиною військового лікаря, що як медична сестра допомагала С. у роботі. Але коли рік назад С. найняв медсестру – практикантку Еко Тояма, N. розсталася з ним. Під час війни військовий лікар важко занедужав, і С. на його прохання став робити йому уколи морфію. У результаті військовий лікар став наркоманом.

Після війни він тримав при собі С., тому що не міг обійтися без його допомоги. Але поступово психічний стан військового лікаря став погіршуватися, нарешті в нього з’являється бажання покінчити із собою. С. благав військового лікаря відмовитися від самогубства хоча б тимчасово, але військовий лікар замість вимагає, щоб йому збільшили дозу наркотику й дозволили любуватися наготою новенької медсестри. За пропозицією дружини військового лікаря С. перетворився у військового лікаря й зареєстрував клініку на себе, а військовий лікар припинив усякі зносини із зовнішнім миром. С. припускає, що військовий лікар переконав себе, що разом з. своїм ім’ям, походженням, правами передав С. і всього себе як особистість, а сам перетворився в ніщо. С. не знає причини, по якій військовий лікар облачився в картонний ящик. Імовірно, він зробив це за прикладом бурлаки, що тинявся по місту протягом декількох місяців. Але, може бути, цей бурлака й був військовий лікар, що, виходячи з будинку, надягав на себе ящик. У всякому разі, деякі люди бачили, як людина – ящик виходила із клініки й входила в неї.

Коли на берег приморського бульвару Т. був викинутий труп людини – ящика, на ньому були виявлені сліди численних уколів, що навело на підозри про зв’язок людини – ящика із клінікою й у результаті дозволило пізнати труп.

Хтось, зважаючи на все військовий лікар, пише, звертаючись до свого спільника, що повинен допомогти йому покінчити рахівниця з життям і видати його за потопельника. С. не надіслав до нього дівчину, чия нагота – необхідна умова самогубства, із чого автор записок робить висновок, що його година пробила. С. робить йому два уколи морфію, потім умерщвляет його, а коли він умирає, вливає йому в рот воду з каністри, щоб видати його за потопельника. Записки обриваються на півслові. В останній вставці в рукопис автор говорить, що хоче стати у своєму щирому обличчі й чесно розповісти, у чому полягає його щира мета. У всім, що було написано дотепер, немає ні краплі неправди, тому що це тільки плід уяви. Найбільш швидкий спосіб наблизитися до істини – не з’ясовувати, хто теперішня людина – ящик, а встановити, хто несправжній.

Людина – Ящик добралася, нарешті, до клініки. На замкнених дверях висить табличка, що прийому немає. Він натискає на кнопку дзвінка, і жінка впускає його в будинок. Людина – Ящик підозрює, що вона прийняла його за лжечеловека – ящика (або лжеврача), і починає пояснювати їй, що він теперішня людина – ящик, той, котрий напередодні ввечері чекав її під мостом, що був фоторепортер. Жінка вимагає, щоб він негайно зняв ящик. Людина – Ящик пояснює їй, що він голий – хлопчиська потягли його штани, поки він спав. Щоб він не так бентежився, жінка теж роздягається догола. Людина вилазить із ящика й обіймає жінку. Він зізнається їй, що був несправжньою людиною – ящиком, а от записки – теперішні, вони дісталися йому від теперішньої людини – ящика після його смерті. Біля двох місяців два оголених чоловіки живуть разом, намагаючись бути якнайближче друг до Друга. Але наступає день, коли жінка одягається й мовчачи дивиться на свого співмешканця. Тепер його нагота починає виглядати нескінченно жалюгідної, і він знову заповзає у свій ящик. Замість того щоб вилазити з ящика, він воліє замкнути в нього увесь світ. «Саме зараз мир повинен закрити очі. І він стане таким, яким я представляю його собі», – міркує людина – ящик. Виключивши світло й знявши ящик, воно оголений входить у кімнату жінки, але простір, що завжди був кімнатою, перетворюється раптом у провулок біля якогось вокзалу. Він шукає жінку, але безуспішно. Людина – Ящик робить важливе додавання до опису пристрою ящика: треба неодмінно залишити в ньому досить вільного місця для записів. Справа в тому, що ящик зсередини являє собою надзвичайно заплутаний простір, і безсумнівно, що десь у цьому лабіринті зникає й жінка. Вона не втекла, вона просто не в силах відшукати місце, де зараз перебуває людина – ящик. Коли багато дороговказних ниток, існує стільки правд, скільки цих ниток. Чується сирена «швидкої допомоги».