«Народні заступники»: Єрмил Гирин і Гриша Добросклонов (по поемі Некрасова «Кому на Русі жити добре») – Некрасов Микола

Поема «Кому на Русі жити добре» стала однієї із центральних у творчості Н. А. Некрасова. Час, коли він працював над поемою,  – час більших змін. У суспільстві кипіли страсті представників революційно’демократичних плинів. Краща частина інтелігенції підтримувала інтереси «народників». Поета завжди хвилювала доля народу. Народний заступник – той, котрий не просто жалує, співчуває селянам, але служить народу, виражає його інтереси, діями й учинками підтверджуючи це. Образ такої людини – не єдиний у поемі. Його риси відбилися в Єрмилі Гирине, Савелію, Грише Добросклонове, почасти в Якимі Нагом.

Єрмил Гирин – один з найбільш імовірних претендентів на звання щасливця. Гирин показаний Некрасовим як щирий захисник народних інтересів: відстояв млин, що була потрібна всім. Коли млин вирішили продати, Гирин виграв торги, але в нього не виявилося грошей, щоб внести задаток. І тоді «чудо трапилося»: його виручили селяни, до яких він щиро, із чистими помислами звернувся по допомогу, і люди зібрали йому гроші, повністю довіряючи й не жалуючи останніх копійок. Потім Єрмил розрахувався з усіма. Про його чесність, безкорисливість говорить те, що «рубль зайвий», що у нього залишився, він не привласнив собі, а, не знайшовши хазяїна, віддав гроші сліпим

Тільки «правдою» завоював Гирин пошану й повага серед всієї округи. Він «всьому народу люб» був тому, що до нього завжди можна було звернутися по допомогу й раду. Єрмил ніколи не вимагав нагороди:

«Де вистачить сили – виручить,

Не запитає подяки,

И дати так не візьме!» Лише один раз «покривив душею» Гирин – «повыгородил» з рекрутчини свого брата, замість якого в солдати довелося йти іншому людині

Але каяття в цьому вчинку ледве не привело його до самогубства. Тільки завдяки втручанню сильного пана вдалося відновити справедливість, і замість сина Ненилы Власьевны служити відправився Митрий. Тільки покаяння при всьому народі звільняє його від борошн совісти

Народним героєм, улюбленцем можна назвати і Якима Нагого.

«У селі Босово

Яким Нагой живе,

Він до смерті працює,

До півсмерті п’є!»

–  так визначає себе сам персонаж. У поемі йому довірено виступити на захист народу від імені народу

У нього проста доля: коли’те він жив у Питере, потім потрапив у в’язницю. Коли Яким повернувся на батьківщину, він став орачем. Некрасов малює образ цього героя, якому властиві риси російського селянина:

«Груди впала, як втиснений

Живіт; в око, у рота

Закруту, як тріщини

На висохлій землі…»

Люди бачили Якима зовсім інакше. Для них він був особливою людиною. Коли трапилася пожежа, Яким не подумала, що треба рятувати гроші, він почав рятувати картинки. А збирав він їх для сина, та й сам міг подовгу розглядати їх. Некрасов не випадково показав нам цю сцену. Поет показав життя селянина, для якого в житті є й інші цінності, не тільки робота й випивка

З великою симпатією Некрасов зобразив образ Савелія, богатиря святорусского. Невипадково з’явився цей образ – богатирі в билинах завжди були заступниками землі росіянці. Савелій не тільки фізично міцний мужик, він має міцну волю, терпінням, завзятістю. Але будь – якому терпінню є межа. Савелій попадає в Сибір за те, що живцем закопав у землю ненависного німця’керуючого. Двадцять років каторги, невдала спроба втечі, двадцять років поселення не похитнули в богатирі бунтарський дух. У нього є почуття власного достоїнства. Савелій до того ж і релігійний. Його головна молитва про народ:

«За все гаряче, російське

Селянство я молюся!»

Ще одним представником народного заступника можна назвати Гришу Добросклонова. Уже в п’ятнадцять років він сповнився рішучості присвятити життя народу:

«Не треба мені ні срібла, ні золота,

А дай Господь, щоб землякам моїм

И кожному селянинові

Жилося привільно, весело

На всій святій Русі!»

Він збирається в Москву вчитися, поки ж вони разом із братом у міру сил допомагають мужикам: пишуть для них листа, розтлумачують закони про положення селян, що виходять із кріпосної залежності, трудяться й відпочивають із селянами нарівні. Добросклонов відзначений «печаткою дарунка Божого»; пропагандист’революціонер з народного середовища, по думці Некрасова, він повинен бути прикладом для прогресивної інтелігенції