Аналіз вірша Фета «Повітряне місто» – Фет А. А

Дивно й притягательно вірш Панаса Фета «Повітряне місто». Уже сама назва переносить нас у якийсь інший, незвичайний мир. І дійсно перші рядки добутку написані так, що створюється враження, начебто ти сам з ліричним героєм спостерігаєш за пливучими хмарами

И це не просто хмари, а ціле містоо, що і читач бачить очами автора. Не залишається сумнівів, що цей красиво обладнаний населений пункт із повітряними замками – світла мрія героя, що він не зміг втілити вжизнь.

Повітряне місто – це настирлива ідея героя, який він живе й марить. Недарма автор говорить, що місто для нього знайомий і рідний – виходить, що мрійник не в перший раз малює собі ці будови, ці вулиці, перехрестя, площі й мости

Тільки подивитеся, яка чиста мрія в поета – на рожевому небі біле місто. І як не хочеться йому вертатися в реальність, на грішну землю, пофарбовану у вірші в темний колір

Не менш важливий і інший момент – хмари по небу пливуть, а це демонстрація руху, життя. Земля ж заснула, вона нерухлива. І цей контраст, здається, підкреслює, що героєві незатишно на землі, він живе небесним життям, спрямований у Всесвіт

Але мрія героя – явище тендітне й непостійне, адже повітряне місто спливає, залишаючи героя вірша з його проблемами й життєвими катаклізмами на тій же землі

И, здавалося б, герой порвав зі своєю мрією, що виявилася настільки оманною. Але, з іншого боку, це глибоко философичное добуток, у якому Фет проводить тонку грань, роз’єднуючи й поєднуючи життя, мрію й дійсність

Якщо на початку «Повітряне місто» сприймається читачем, як ліричний пейзажний добуток, то кінець вірша змушує думати, міркувати, аналізувати

До речі кажучи, такі практично всі добутки автора, тому й читати їх треба не набігом, не в електричці або в черзі, а усамітнившись у спокійній обстановці. І думати, думати, думати… Тільки так можна зрозуміти вірші цього поета, тільки так можна перейнятися його думками й почуттями