Короткий зміст Байки (Жан де Лафонтен) – Лафонтен Ж

Вовк – персонаж багатьох байок Лафонтена, істота злісному, підпорядкованому інстинкту голоду й невдячне. Вічно голодний В., «евши, ніколи костей не розбирає». У байці «Вовк і Журавель» В. дозволяє Журавлеві витягтися в себе з горла застряглу там кістку, але у відповідь на прохання про нагороду повідомляє, що такий для Журавля є вже те, що він залишився цілий

Властива В. логіка відбита в словах: «Ти винуватий уже тим, що хочеться мені їсти» – з байки «Вовк і Ягня» (Эзоп, пров. И. А. Крилова). Жадібність губить В., навіть коли йому підкручується удача заволодіти видобутком ненаситного мисливця, що підстрелив оленя, лося, ранив кабана, і в той час, як прагнув підстрелити куріпку, що пролітала, поранений кабан засік його на смерть. Жадібний В., радуючись багатому видобутку, хоче почати трапезу із твердої тятиви лука, з якого зривається стріла, вражаючи його на смерть. Часто В. дурний. Раннею навесні голодний В. вирішує дібратися до Коня, повідомляючи себе Лікарем. Кінь скаржиться на ушкоджене копито й боляче б’є що приблизились В. («Кінь і Вовк», Эзоп, пров. В. В. Жукова).

Оратор – персонаж «Значення байки», уміло інтерес, що використовує, народу до байки. О. призиває народ захистити Афіни, що перебувають у небезпеці. Оскільки його не слухають, він прибігає до сильних і різких слів, після чого юрба змовкає, але залишається байдужої. Тоді О. вимовляє баєчний зачин про Церере, що подорожує з вугром і ластівкою. Після того як О. повідомляє, що вугор уполз у ріку, а ластівка унеслась у небо, юрба, повна уваги, вопрошает: «А Церера?» Заполонивши увагу афинян, О. соромить їх за те, що вони бавляться дитячою казкою, у той час як Греції загрожує небезпека

Кіт (Кішка) – персонаж багатьох байок Лафонтена, що втілює наполегливість і винахідливість у війні з мишами й пацюками, здатний здаватися м’яким і лагідним, але обладающий вправністю й залізною хваткою. К. у байках Лафонтена співвідносимо своєю спритністю з К. – персонажем народних казок. М’якість і гнучкість пластики К. передані в байці «Півень, Кіт і Мишеня». У боротьбі з пацюками К. пускається на всілякі хитрості. У байці «Кіт і Старий Пацюк» (Эзоп, Федр, пров. В. В. Жукова) центральним персонажем стає «Кіт – гроза мишей, Зразкової службою своєї, И кровожерливістю, і силою Прослывший в окрузі Аттилой».

Щоб здатися безпечним, нешкідливим, він «долілиць головою повісився, хитрун», і пацюка, вирішивши, що так К. покарали хазяї за провину, втративши пильність, обступають його. Але, піймавши декількох з них, К. не задовольняється малою своєю перемогою. Автор запам’ятовує характерну гру К. з мишками: К. відпускає бранок, повідомляючи, що в нього є інший план. Наступного разу він, обвалявшись у борошні, ховається в діжу й домагається повного успіху. К. трапляється навіть бути більше спритний і вивертким, чим Лис (див. «Кіт і Лисиця»).

Лис (у рос. вар. Лисиця, Лисиця) – персонаж багатьох байок Лафонтена, образ, запозичений з байок Эзопа й тваринного епосу. Це обережна, хитра, улеслива істота, що часом здобуває перемоги над недалекою, простодушною звіриною, але найчастіше попадає в мережі власного підступництва. У загальновідомому сюжеті байки «Ворона й Лисиця» (Эзоп, пров. И. А. Крилова) Л. вдається добути лестощами сир. У моралі байки чується авторська невтішність у тім, що даремно говорити миру про мерзенність лестощів. Він і сам розуміє, що лестощі можуть привести й куспеху.

У байці «Мор звірів» (пров. И. А. Крилова) Л. домагається великого успіху, коли у відповідь на заклик до звірів Лева покаятися в гріхах, щоб відступив лютий мор, і його визнання в тім, що йому доводилося задирати безневинних овець, а траплялося, і пастухів, лестиво затверджує, що «честь більша для овець, Коли ти їх изволишь їсти», і що не можна слухати голос совісті, інакше пропадеш із голоду. Тон, заданий Л., приводить до того, що за безбожні діяння не засуджують ні тигрів, ні вовків, ні ведмедів: «…ті вийшли геть Із усіх боків Не тільки праві, ледве не святі». Винним визнали Вола, що зізнався в тім, що в голодний рік «зі стогу в попа він жмут сенца стяг». Мораль байки: «Хто посмирней, так той і винуватий». Але логікові правоти в створеної автором картині вдач, що набагато більше сувора, задає саме Л.