Короткий зміст 451° по фаренгейтові (Розвівайся Брэдбери) – Брэдбери Р

Америка щодо недалекого майбутнього, який вона бачилася авторові на початку 50 – х рр., коли й писався цей роман – антиутопия. Тридцятирічний Гай Монтэг – пожежник. Втім, у ці новітні часи пожежні команди не борються з вогнем. Зовсім навіть навпаки. Їхнє завдання відшукувати книги й віддавати вогню їх, а також удома тих, хто насмілився тримати в них таку крамолу. От уже десять років Монтэг справно виконує свої обов’язки, не замислюючись про зміст і причини такого книгоненавистничества.

Зустріч із юної й романтичной Клариссой Маклеллан вибиває героя з колії звичного існування. Уперше за довгі роки Монтэг розуміє, що людське спілкування є щось більше, ніж обмін заученими репліками. Кларисса різко виділяється з маси своїх однолітків, божевільних на швидкісній їзді, спорті, примітивних розвагах у луна – парках і нескінченних телесеріалах. Вона любить природу, схильна до рефлексій і явно самотня. Питання Клариссы: « чиЩасливі ви?» змушує Монтэга по – новому глянути на життя, що веде він, а з ним і мільйони американців

Незабаром він доходить висновку, що звичайно ж щасливим це бездумне існування по інерції назвати не можна. Він відчуває навколо порожнечу, відсутність тепла, людяності. Немов підтверджує його здогад про механічний, роботизированном існуванні нещасний випадок з його дружиною Милдред. Вертаючись додому з роботи, Монтэг застає дружину без свідомості

Вона отруїлася снотворним – не в результаті розпачливого бажання розстатися з життям, але машинально ковтаючи таблетку за таблеткою. Втім, все быстро встає на свої місця. По виклику Монтэга швидко приїжджає «швидка», і техніки – медики оперативно проводять переливання крові за допомогою новітньої апаратури, а потім, одержавши покладені п’ятдесят доларів, віддаляються на наступний виклик

Монтэг і Милдред одружені вже давно, але їхній шлюб перетворився в порожню фікцію. Дітей у них немає – Милдред була проти. Кожний існує сам по собі. Дружина з головою занурена в мир телесеріалів і тепер із захватом розповідає про нову витівку телевізійників – їй надіслали сценарій чергової мильної опери із пропущеними рядками, якісь повинні заповнювати самі телеглядачі. Три стіни вітальні будинку Монтэгов виявляють собою величезні телеекрани, і Милдред наполягає на тому, щоб вони витратилися й на встановлення четвертої «телестіни» – тоді ілюзія спілкування з телеперсонажами буде повної

Скороминущі зустрічі із Клариссой приводять до того, що Монтэг з налагодженого автомата перетворюється в людину, що бентежить своїх колег – пожежних недоречними запитаннями й репліками начебто: «Були адже часи, коли пожежники не спалювали будинку, але, навпаки, гасили пожежі?» Пожежна команда відправляється на черговий виклик, і цього разу Монтэг випробовує потрясіння. Господарка будинку, викрита в зберіганні забороненої літератури, відмовляється покинути приречене житло й приймає смерть у вогні разом зі своїми улюбленими книгами

Наступного дня Монтэг не може змусити себе піти на роботу. Він почуває себе зовсім хворим, але його скарги на здоров’я не знаходять відгуку в Милдред, незадоволеної порушенням стереотипу. Крім того, вона повідомляє чоловіка, що Клариссы Маклеллан немає в живих, – кілька днів назад вона потрапила під автомобіль, і її батьки переїхали в інше місце

У будинку Монтэга з’являється його начальник брандмейстер Битти. Він зачув негарне й має намір упорядкувати забарахливший механізм Монтэга. Битти читає своєму підлеглому невелику лекцію: «Двадцяте століття. Темп прискорюється. Книги зменшуються в обсязі. Скорочене видання. Зміст. Екстракт. Не розмазувати. Скоріше до розв’язки!.. Добутку класиків скорочуються до пятнадцатиминутной передачі. Потім ще більше: один стовпчик тексту, яку можна пробігти очами за дві мінути, потім ще: десять – двадцять рядків для енциклопедичного словника… З дитячої прямо в коледж, а потім назад у дитячу ».

Зрозуміло, таке відношення до друкованої продукції – не ціль, але засіб, за допомогою якого створюється суспільство манипулируемых людей, де особистості немає місця. «Ми все повинні бути однаковими, – вселяє брандмейстер Монтэгу. – Не вільними й рівними від народження, як сказано в конституції, а… просто однаковими. Нехай всі люди стануть схожі один на одного як дві краплі води, тоді все будуть щасливі, тому що не буде велетнів, поруч із якими інші відчують свою незначність».

Якщо прийняти таку модель суспільства, то небезпека, що виходить від книг, стає самоочевидною: «Книга – це заряджена рушниця в будинку в сусіда. Спалити її. Розрядити рушниця. Треба приборкати людський розум. Почім знати, хто завтра стане мішенню для начитаної людини». До Монтэга доходить зміст попередження Битти, але він зайшов уже занадто далеко. Він зберігає в будинку книги, узяті їм із приреченого на спалення будинку. Він зізнається в цьому Милдред і пропонує разом прочитати й обговорити їх, але відгуку не знаходить

У пошуках однодумців Монтэг виходить на професора Фабера, давно вже взятого на замітку пожежниками. Відринувши первісні підозри, Фабер розуміє, що Монтэгу можна довіряти. Він ділиться з ним своїми планами по поновленню друкарства, поки нехай незначних тиражів. Над Америкою нависла погроза війни – хоча країна вже двічі виходила переможницею в атомних конфліктах, – і Фабер думає, що після третього зіткнення американці одумаються й, по необхідності забувши про телебачення, відчують потребу в книгах. На прощання Фабер дає Монтэгу мініатюрний приймач, що міститься в юшці. Це не тільки забезпечує зв’язок між новими союзниками, але й дозволяє Фаберу одержувати інформацію про те, що діється у світі пожежників, вивчати його й аналізувати сильні й слабкі сторони супротивника

Військова погроза стає усе більше реальної, по радіо й ТВ повідомляють про мобілізацію мільйонів. Але ще раніше хмари згущаються над будинком Монтэга. Спроба зацікавити дружину і її подруг книгами обертається скандалом. Монтэг вертається на службу, і команда відправляється на черговий виклик. Цього разу машина зупиняється перед його власним будинком. Милдред доповіла щодо книг куди потрібно. Втім, її донос ледве спізнився: подруги виявили більше моторності

За розпорядженням Битти Монтэг власноручно віддає вогню й книги й будинок. Але потім Битти виявляє передавач, яким користувалися для зв’язку Фабер і Монтэг. Щоб уберегти свого товариша від неприємностей, Монтэг направляє шланг вогнемета на Битти. Потім наступає черга двох інших пожежників. Із цього часу Монтэг стає особливо небезпечним злочинцем. Організоване суспільство повідомляє йому війну

Керуючись інструкціями Фабера, Монтэг іде з міста й зустрічається із представниками дуже незвичайного співтовариства. Виявляється, у країні давно вже існувало щось начебто духовної опозиції. Бачачи, як знищуються книги, деякі інтелектуали знайшли спосіб створення перешкоди на шляху сучасного варварства. Вони стали заучувати напам’ять добутку, перетворюючись у живі книги. Хтось затвердив «Державу» Платона, хтось «Подорожі Гулливера» Свифта, в одному місті «живе» перший розділ «Уолдена» Генрі Дэвида Торо, в іншому – друга, і так по всій Америці. Тисячі однодумців роблять своя справа й чекають, коли їхні дорогоцінні знання знову знадобляться суспільству. Можливо, вони дочекаються свого. Країна переживає чергове потрясіння, і над містом, що недавно покинув головний герой, виникають ворожі бомбардувальники. Вони скидають на нього свій смертоносний вантаж і перетворюють у руїни це чудо технологічної думки XX сторіччя

Гай Монтэг – людина з миру майбутнього, що рисується в романі як урбаністична антиутопія: небо розриває гуркіт реактивних літаків, по шосе несуться реактивні авто, витончена електроніка забезпечує тотальний контроль за населенням, життя поглинене, а те й заміщена телевидовищем. У той же час погроза насильства повсякденна, ежеминутна – більша війна вибухає у фіналі роману й відразу кінчається, залишивши плішини попелищ на місці густонаселених міст. М. – пересічний, але по статусі привілейований мешканець цього дивного миру

За професією він пожежний, причому суть і призначення його ремесла прямо протилежні його розумінню. Справа пожежного — не рятувати від вогню тендітні добутки людської культури, а віддавати їхньому очисному полум’ю, знищуючи відбиті в книгах (451° по Фаренгейтові — температура, при якій запалюється й горить папір) історію, інтелектуальне багатство, складність і проблематичність буття

Пожежні захищають право більшості на безпам’ятство: цензори, судді й виконавці вироків над інтелектуалами – дисидентами або просто диваками, «выбивающимися з ряду». Вони оберігають суспільний спокій, мертвотна сутність якого давно вже нікому з рядових громадян не помітна. Випадкова зустріч із Клариссой Маклеллан, сімнадцятилітньою оригіналкою, що воліє неповторно – живе в природі й у людях штучно^ – конформному, бентежить безтурботний до тої пори дух М., змушує раптом відчути себе нещасн і нездатним функціонувати далі в запропонованому соціальному режимі. М. починає читати заборонену літературу (якийсь є будь – яка Література, від Священного Писання до віршів Мэтью Арнольда) і на цьому ґрунті зводить знайомство з колишнім професором Фабером, що пояснює йому значення книг: вони, з одного боку, виховують чуйність, увага до подробиць, з іншого боку – «зшивають шматочки всесвіту в єдине ціле». Книги – основи опору безособовим і массовидным силам візуальної культури, які мнуть людини як глину, стрімко, в обхід розуму, приводячи його до заданих висновків. М. виявляється викритий у своєму відступництві й піддадуть для початку принизливому покаранню: його змушують спалить власний будинок з виявленими в ньому книгами. Із цього моменту його таємне інакомислення переростає в явний і безкомпромісний бунт