Твір по картині Куинджи «Вечір на Україні» – Куинджи Архип

Відомий росіянин художник Архип Іванович Куинджи свою картину «Вечір на Україні» уперше представив в 1878 році на Шостій виставці Товариства пересувних художніх виставок (так званих «передвижників») за назвою «Вечір». В 1901 році він її частково переробив і показав уже за назвою «Вечір на Україні».

Цю картину критики характеризують як саме показове полотно у творчості художника «передвижницького» періоду, коли його називали майстром гри кольору й світла, їхніх контрастів, і навіть росіянином Моне.

Сюжет картини – патріархальне українське село коли заходило сонце. Воно розкидано по пагорбах, займаючи майже весь простір картини, тому хатки – мазанки за тинами й перелазами виникають контрастними білими плямами на тлі загальної темряви дерев і землі, тільки – но підсвічених гаснучим сонцем

Там, де сонце ще не сіло, можна ясно розглянути й стежку серед густих трав, що веде від двору до двору, і традиційні українські хати на чотири вікна з усіма господарськими будівлями, і сади й палісадники навколо них, і густі, довгі тіні, які відкидають і будинку, і дерева

Особлива увага на картині залучає небо. Воно незвичайне, живе, різнобарвне, причому кольору його самі різні: від перлово – рожевого до сірого. сонце, Що Опускається за обрій, якого на полотні не видно, розфарбовує небо як справдешній художник в одному йому ведені фарби й відтінки

Але от там, де сонце вже сховалося, стало зовсім темно, але ця темрява шляхетна, може бути, тому що асоціюється з кольором цінної деревини, з якого виготовляють розкішні меблі

На картині немає ні людей, ні тварин – все живе вже завершило свій трудовий літній день, відпочиває й відходить до сну. Поступово, із заходом сонця, засипає й нежива природа. І навіть дерева видні не окремо, а великий, густий, що як би засипає темною масою

А. Куинджи настільки яскраво, образно, соковито вдалося запам’ятати захід, що мимоволі попадаєш під його магію. Також добре художникові вдалося передати й зачарування українського села: саме таким його представляє кожного, хто чує вірші українських поетів про красу української природи, про «кіш вишневому біля хати», про особливий уклад народного побуту