Ставлення до матері (за віршем «Пішачок») II варіант

Мене неприємно вразила ситуація у вірші «Пішачок» Д. Павличка: син відцурався своєї рідної матері бо вона проста селянська жінка. А він працює в міністерстві. Мати ж іде няньчити чуже немовля. Цей «панич» робить вигляд, що не знає її. А мати:

…заворожена сином, щаслива.

Син ще «пішачок», у нього немає державного автомобіля, але автор радий цьому, бо інакше:

… мати по вулиці несла б свій мішок,

А він проїжджав би десь поблизу, десь біля…

Невже йому не соромно, що мати вже стара, а повинна працювати? Це ж вона недосипала, недоїдала, аби дати йому змогу вчитись. Вона його виростила, він походить з того ж самого роду, що і вона. Звичайно, його руки не знали праці, але чому він цим загордився? Пішачок забув своє коріння та свою рідну матір. Та чи не цими ж самими руками вона його пестила?

Я вважаю, що кожна людина повинна поважати своїх батьків, бо вони її виростили. А головне — ніколи не забувати, хто ти є, звідки походить твій рід.