Особливості жанру казки в Щедріна – Салтыков – Щедрін Михайло

Багато письменників і поети використовували казку у своїй творчості. З її допомогою автор виявляв той або інший порок людства або суспільства. Казки Салтыкова – Щедріна різко індивідуальні й не схожі ні на які інші. Сатира була зброєю Салтыкова – Щедріна. У ту пору через існуючу строгу цензуру автор не міг до кінця оголити пороки суспільства, показати всю неспроможність російського управлінського апарата. І все – таки за допомогою казок “для дітей неабиякого віку” Салтиков – Щедрін зміг донести до людей різку критику існуючого порядку. Цензура пропустила казки великого сатирика, не зумівши зрозуміти їхні призначення, обличающую силу, виклик існуючому порядку

Для написання казок автор використовував гротеск, гіперболу, антитезу. Також для автора була немаловажна езопова мова. Намагаючись сховати від цензури щирий зміст написаного, доводилося користуватися й цим прийомом. Письменник любив придумувати неологізми, що характеризують його героїв. Наприклад, такі слова як “помпадури й помпадурші”, “пенкосниматель” і інші

Тепер постараємося розглянути особливості жанру казки письменника на прикладі декількох його добутків. В “Дикому поміщику” автор показує, до чого може опуститися багатого пана, оказавшийся без слуг. У цій казці застосована гіпербола. Спочатку культурна людина, поміщик перетворюється в дика тварина, що харчується мухоморами. Тут ми бачимо, як безпомічний богатый без простого мужика, як він непристосований і нікчемний. Цією казкою автор хотів показати, що простий росіянин людина – нежартівлива сила

Подібна ж ідея висувається й у казці “Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив”. Але тут читач бачить покірливість мужика, його покірність, беззаперечне підпорядкування двом генералам. Він навіть сам прив’язує себе на ланцюг, що зайвий раз указує на покірність, затурканість, закабаленность російського мужика

У цій казці автором використана й гіпербола, і гротеск. Салтиков – Щедрін наштовхує читача на думку про те, що пора мужикові прокинутися, обміркувати своє положення, перестати безмовно підкорятися

В “Премудрому пискаре” ми бачимо життя обивателя, що боїться всього на світі. “Премудрий пискарь” постійно сидить узаперті, боячись зайвий раз вийти на вулицю, з ким – небудь заговорити, познайомитися. Він веде життя замкнуту, нудну. Своїми життєвими принципами він нагадує іншого героя, героя А. П.Чехова з розповіді “Людин у футлярі”, Беликова. Тільки перед смертю замислюється пискарь про прожите життя: “Кому він допоміг? Кого пошкодував, що він взагалі зробив у житті гарного? – Жив – тремтів і вмирав – тремтів”. І тільки перед самою смертю усвідомлює обиватель, що нікому – те він не потрібний, ніхто його не знає й про нього не згадає

Страшну обивательську відчуженість, замкнутість у собі показує письменник в “Премудрому пискаре”.

М. Е. Салтыкову – Щедріну гірко й боляче за російської людини

Читати Салтыкова – Щедріна досить непросто. Тому, може бути, багато хто так і не зрозуміли змісту його казок. Але більшість “дітей неабиякого віку” оцінили творчість великого сатирика по заслугах