Аналіз вірша Маяковського “Лівий марш” – Маяковський У. В
Вірш, що народився приблизно за півгодини невтримного натхнення, гнаного самою епохою й розжаренням страстей історичного моменту – лемент із трибуни, заклик
Сміло й по – новаторски безстрашно вдихає в поезію новий струмінь життя В. Маяковський
Своїми ритмічними віршами відбиваючи дробу, забиваючи цвяхи, він стає схожий гучним оркестром, що виконує мелодію голосно й чітко, так голосно й чітко, щоб неї почули маси. Він знає, що хоче донести й до кого хоче донести, тому він прямолінійний, напористий, шлях мовчуна – не його вибір
«Лівий марш»–вірш типове його перу, «гучне» урочисте звертання
Поет призиває зі своєї поетичної трибуни не прохлаждаться й ледарювати, а діяти, діяти прямо зараз! Боротися за країну і її ідеали, відстоювати її території – призиває поет:
«Нехай,
Оскалясъ короною,
Здіймає британський лев виття
Комуні не бути скореної…»
Нехай це й марш, але йдуть із у ладі не тільки браві солдати, але й свідомий, несучий прапор революції у своїх серцях і розумах, люди
Саме він всесильні, здатні відстояти майбутність країни й своїх доль. Чітко марширують у такт, не збиваючись:
«Грудьми вперед бравої!
Прапорами небо оклеивай!
Хто там крокує правої?
Лівої!
Лівої!
Лівої!…»
Відчувається ненаграна переживання трагичной долі революційної Росії, до самих тонкостей відчутих автором вірша. ВІН схвильований і збуджений, готовий ринутися в бій, упевнений у перемозі. Він передає свою впевненість людям через вірші, намагаючись донести всю важливість кожного кроку на шляху до кращого майбутнього
Напруженість, створювана ритмом коротких рядків повних дієслів, а також окличних речень, коротких і закличних, тільки ще раз підкреслюють всю гостроту страстей, розжарюючи обстановку
Поет несе бунтарську ідею, ідею якнайшвидшої революції, що змінить всі
Дрібні художні деталі «маузер», «банда» обрисовує конкретну епоху, даючи подання опроисходящем.
Кожний рядок – гасло, що призиває дружно дати відсіч ворогові: «Кріплення в миру на горлі пролетаріату пальці!».
Революція сприймається Маяковським як належне, неминуче, те що Росія повинна пройти самотужки, пускай і зі зброєю в руках, через неминучі жертви
«Так потрібно» – говорить поет і призиває йти далі. Боротися до переможного кінця, без компромісів, без відмовок рухатися вперед.
