Ми чомусь звикли, що головний герой добутку – явище позитивне. Напевно, саме значення слова «герой» зобов’язує. А може, причина в численних прикладах з різних добутків літератури, де головний герой – людин з певними достоїнствами, часто неординарний. Деякі недоліки не заважають – навпаки, більше наближають до реальності вигаданий образ. Крім того, головний герой – центр добутку, як центр Вселеної
Поема Н. В. Гоголя «Мертві душі» у цьому плані є виключенням. По – перше, показуючи картини Росії того часу, зображуючи типи поміщиків, Гоголь міг би запросто обійтися без Чичикова. По – друге, який же із Чичикова позитивний герой? Людина без яких – небудь моральних принципів, честі, совісті, що живе за єдиним законом наживи; який не зупиниться заради грошей ні перед чим. Недарма сам автор говорить: «Час нарешті дати відпочити доброчесній людині, і немає письменника, що не їздив би на ньому… Час нарешті припрягти негідника». Що ж за тип негідника перед нами?
Походити з бідних дворян, що живуть своєю працею, вона з дитинства вчився сподіватися тільки на себе. Скільки прекрасних людей вийшло із цього стану! Але напевно, було щось увечное в батьку героя, тому що навіть дитячі спогади маленького Павлуся темні й неприємні, більше пов’язані з нудотною повсякденністю й покаранням. Вражає батьківське напуття при прощанні із сином, що залишається один учитися в чужому місті, і майже повна відсутність яких – небудь почуттів, емоцій при цьому прощанні. Що ж заповів батько синові, що зробив для нього ідеалом? Ні бог, ні батьки, ні вчителі, ні друзі – копійка була поставлена в червоний кут, копійці веліли поклонятися й догоджати. Смирний, тихий хлопчик, що не могет похвалитися ніякими здатностями, виявив несподіваний талант спекулянта й продемонстрував повну відсутність серця, душі, прихильностей. Як ще можна сказати про напівголодного хлопчика, що відмовляє собі у всім, щоб вигідніше продати булку? Що сказати про підлітка, що може через гроші розстатися із прирученим їм мишеням? Як охарактеризувати юнака, що зрадив хворого вчителя? Як оцінити молодого чиновника, що заради нового призначення може прикинутися закоханим у некрасиву стару діву – дочка свого начальника?
Наступні щаблі далися йому ще легше. Людині, що переступила моральні, людські закони, карні закони – не перешкода. Головне, щоб зовні виглядало пристойно. Прикинувши кристально чесним і непідкупним, Чичиков готується до можливості добре поживиться на митниці, не пропускає нагоди нагріти руки на діяльності різних комітетів і комісій. Але апофеозом його діяльності став проект придбання мертвих душ. Бачите, наскільки виріс у розумовому відношенні колишній учень середніх здатностей, якщо розробив такий проект і зумів підібрати ключик до себе різним особам!
Знаючи слабкі місця державної машини, системи самодержавства, він у жодному разі не хоче неї розхитати, тому що сам є її продуктом. Зверніть увагу, адже ніхто з інших персонажів не зауважує в Чичикове ніяких недоліків, хіба що не всі задоволені особистими розрахунками за мертві душі. Як же інакше, адже всі вони теж негативні герої, породжені тією же системою
Відштовхуючись від цих негативних, огидних типів, читач, безумовно, прийде до висновку про заперечність, шкідливість і навіть небезпеку для подальшого розвитку суспільства подібної системи, де немає високих моральних принципів, елементарної порядності, де панує один закон чистогану
