Короткий зміст “Старша Эдда” – Середньовічна література

Пісня про Трюм

Тор поутру встає розлютований і бачить, що Мьелльнир – Молот пропав у нього. Локи, хитрому богові, говорить він про пропажу своєї, а потім ідуть усе до будинку Фрейи й просять убрання її з пір’я, щоб молот знайти. Дає вбрання Фрейя, і шумить пір’ям Локи, летячи із краю асів – богів у край, де живуть етуны – велетні

Трюм – велетень сидить на кургані й із золота плете нашийники псам. Бачить він Локи й запитує його, навіщо він в Етунхейм прибув. А Локи у відповідь, вуж не він чи Хлорриди – Тора молот заховав? Трюм відповідає, що віддасть його тільки тоді, коли в дружин йому Фрейю прекрасну віддадуть. Летить Локи назад, і йдуть вони з Тором до Фрейе, просять її вбрання надягти шлюбний і з ними разом в Етунхейм їхати. Але Фрейя відмовляється навідріз.

Тоді боги – аси на тинг збираються – думають, як їм молот Тора повернути. І вирішують шлюбне вбрання на Тора надягти: пишним убором голову накрити, а груди прикрасити намистом Брисингов – Карликів. Локи ж служницею Тора в Етунхейм погоджується їхати

Углядівши їх, Трюм велить столи готовити для бенкету. На бенкеті Трюм бажає наречену поцілувати, але, відкинувши покрив, бачить, що блискають ока в неї й «полум’я з них затяте пышет». Служниця розумна на те відповідає, що «вісім ночей без сну була Фрейя», так квапилася вона в край велетнів приїхати. І от у нетерпінні Трюм, етунов конунг, наказує Мьелльнир нести й на коліна нареченій його покласти, щоб скоріше союз із нею укласти. Хлорриди – тор радісно молот могутній вистачає й рід велетнів весь, разом із Трюмом, винищує. «Так Тор заволодів меленому знову».

Пісня про Велунде

Жив конунг по ім’ю Нидуд. Двоє синів у нього народилося й дочка Бедвильд. І було три брати – сини конунгу фінів: Слагфрид, Эгиль і Велунд. Рано ранком бачать вони на березі трьох жінок – валькірій. Брати в дружин беруть їх, і Велунду Чудесна дістається. Живуть вони сім зим, а потім валькірії на битву мчаться й назад не вертаються. Відправляються брати шукати їх, тільки Велунд одного будинку сидить

Довідається Нидуд про це й шле до нього воїнів у кольчугах блискучих. Усередину житла воїни входять і бачать: на лику кільця підвішені, числом сімсот. Знімають вони кільця й знову нанизують, тільки одне кільце приховали. Приходить Велунд із полювання, кільця вважає й бачить: немає одного. Вирішує він, що вернулася валькірія юна й кільце взяла. Довго сидить він, а потім засипає; прокинувшись же, бачить, що міцно мотузками зв’язаний. Нидуд – Конунг меч його забирає, а кільце золоте дочки Бедвильд своєї віддає. А потім велить Велунду – Ковалеві сухожилья підрізати, відвезти на острів далекий і кинути там.

Велунд, сидячи на острові, помста виношує. От один раз двоє Нидуда синів до нього приїжджають – глянути на скарби, заховані на острові. І тільки схилилися брати до скриньки, як Велунд голови зніс обом. Чаші в оправі зі срібла із черепів їх робить і Нидуду посилає; «яхонти очей» дружині його відправляє; із зубів для Бедвильд нагрудні пряжки робить. Бедвильд іде до нього із проханням: кільце ушкоджене виправити. Велунд пивом її напуває й кільце й дівочу честь у неї віднімає. А потім, кільце чарівне одержавши назад, у повітря піднімається й до Нидуду летить

Нидуд сидить і про синів горює. Велунд йому говорить, що в кузні його може він шкіру, зняту із синів, знайти, а під хутрами ноги. Бедвильд же тепер вагітна від нього. І Велунд, сміючись, у повітря знову злітає, «Нидуд же в горі один залишився».