Короткий зміст Зрізав Шукшин У. М
До баби Гафії Журавльовій приїхав син Костянтин Іванович. Із дружиною й дочкою. Провідати, відпочити. Підкотив на таксі, і вони всією сім’єю довго витягали валізи з багажника. До вечора в селі довідалися подробиці: сам він – кандидат, дружина теж кандидат, дочка – школярка.
Увечері ж у Гліба Капустіна на ґанку зібралися мужики. Якось так вийшло, що з їхнього села багато вийшло знатних людей – полковник, два льотчики, лікар, кореспондент. І так повелося, що, коли знатні приїжджали в село й у хаті набивався ввечері народ, приходив Гліб Капустін і зрізав знатного гостя. І от тепер приїхав кандидат Журавльов…
Гліб вийшов до мужиків на ґанок, запитав: «Гості до бабки Гафії приїхали?» «Кандидати!» – «Кандидати? – зачудувався Гліб. – Ну пішли провідаємо кандидатів». Виходило, що мужики ведуть Гліба, як досвідченого кулачного бійця.
Кандидат Костянтин Іванович зустрів гостей радісно, заклопотав навколо стола. Розсілися. Розмова пішла дружніше, стали вуж забувати про Гліба Капустіна… І отут він попер на кандидата.
– У якій області виявляєте себе? Філософія?
– Можна й так сказати
– И як зараз філософія визначає поняття невагомості?
– Чому – зараз?
– Але адже явище відкрите недавно. Натурфілософія визначить це так, стратегічна філософія – зовсім інакше…
– Так немає такої філософії – стратегічної, – захвилювався кандидат. – Ви про що взагалі – те?
– Так, але є діалектика природи, – спокійно, при загальній увазі продовжував Гліб. – А природу визначає філософія. Тому я й запитую, немає чи розгубленості серед філософів?
Кандидат щиро засміявся. Але засміявся один і відчув незручність. Покликав дружину: «Валячи, отут у нас якась дивна розмова!»
– Добре, – продовжував Гліб, – а як ви ставитеся до проблеми шаманизма?
– Так немає такої проблеми! – знову сплеча рубанув кандидат.
Тепер засміявся Гліб.
– Ну на немає й суду немає. Проблеми ні, а ці… танцюють, дзенькають бубонцями. Так? Але при ж – ла – нии їх як би й немає. Вірно… Ще одне питання: як ви ставитеся до того, що Місяць теж справа рук розуму. Що на ній є розумних істот.
– Ну й що? – запитав кандидат.
– А де ваші розрахунки природних траєкторій? Як взагалі ваша космічна наука сюди може бути прикладена?
– Ви кого запитуєте?
– Вас, мислителів. Ми – Те адже не мислителі, у нас зарплата не та. Але якщо вам цікаво, можу поділитися. Я запропонував би накреслити на піску схему нашої Сонячної системи, показати, де ми. А потім показати, за якими законами, скажемо, я розвивався.
– Цікаво, по яким же? – з іронією запитав кандидат і значно подивився на дружину. От це він зробив зрячи, тому що значний погляд був перехоплений. Гліб злетів угору й звідти вдарив по кандидаті:
– Запрошуєте дружину посміятися. Тільки, може бути, ми спершу навчимося хоча б газети читати. Кандидатам це теж буває корисно…
– Послухайте!
– Так немає вуж, послухали. Мали, так сказати, задоволення. Тому дозвольте вам помітити, пан кандидат, що кандидатство – це не костюм, що купив – і раз і назавжди. І навіть костюм час від часу треба чистити. А вуж кандидатство – те тим більше… підтримувати треба.
На кандидата було ніяково дивитися, він явно розгубився. Мужики відводили очі.
– Нас, звичайно, можна здивувати, підкотити до будинку на таксі, витягтися з багажника п’ять валіз… Але… якщо приїжджаєте в цей народ, те подготовленней треба бути. Собранней. Скромніше.
– Так у чому ж наша нескромність? – не витримала дружина кандидата.
– А от коли одні залишитеся, подумайте гарненько. До побачення. Приємно провести відпустка… серед народу!
Гліб посміхнувся й не кваплячись вийшов з хати. Він не чув, як потім мужики, розходити від кандидата, говорили: «Відтягнув він його!.. Дошлый, собака. Звідки він про Місяць – Те знає?.. Зрізав». У голосі мужиків навіть як би жалість до кандидатів, співчуття. Гліб же Капустін як і раніше дивував. Дивував. Захоплював навіть. Хоч любові отут не було. Гліб твердий, а жорстокість ніхто, ніколи, ніде не любив ще.
