Короткий зміст Ніч перед Різдвом Гоголь Н. В – Часть 1

На зміну останньому дню перед Різдвом приходить ясна морозна ніч. Дивчины й парубки ще не вийшли колядувати, і ніхто не бачив, як із труби однієї хати пішов дим і піднялася відьма на мітлі. Вона чорною цяткою миготить у небі, набираючи зірки в рукав, а назустріч їй летить чорт, якому «остання ніч залишилася валандатися по білому світлу». Укравши місяць, чорт ховає його в кишеню, припускаючи, що тьма, що наступила, удержить будинку богатого козака Чуба, запрошеного до дяка на кутю, і ненависний чортові коваль Вакула ( щонамалював на церковній стіні картину Страшного суду й чорта, що осоромлюється,) не насмілиться прийти до Чубовой дочки Оксані. Покуда чорт будує відьмі кури, що вийшли з хати Чуб з кумом не вирішуються, піти ль до дячка, де за варенухой збереться приємне суспільство, або через таку темряву повернутися додому, – і йдуть, залишивши в будинку красуню Оксану, що причепурювалася перед дзеркалом, за чим і застає її Вакула. Сувора красуня насміхається над ним, нітрохи не торкнута його ніжними мовами. Розсерджений коваль іде відмикати двері, у яку стукає сбившийся з дороги й кума, що втратив, Чуб, вирішивши з нагоди піднятої чортом заметілі повернутися додому. Однак голос коваля наводить його на думку, що він потрапив не у свою хату (а в схожу, кульгавого Левченка, до молодої дружини якого, імовірно, і прийшов коваль), Чуб міняє голос, і сердитий Вакула, надавав стусанів, виганяє його. Побитий Чуб, разочтя, що із власного будинку коваль, стало бути, пішов, відправляється до його матері, Солосі. Солоха ж, що була ведьмою, повернулася зі своєї подорожі, а з нею прилетів і чорт, упустивши в трубі місяць.

Стало світле, заметіль затихла, і юрби що колядують висипали на вулиці. Дівчини прибігають до Оксани, і, помітивши на одній з них нові розшиті золотом черевички, Оксана заявляє, що вийде заміж за Вакулу, якщо той принесе їй черевички, «які носить цариця». Меж тим риса, що разнежились у Солохи, лякає голова, не пошедший до дяка на кутю. Чорт моторно залазить в один з мішків, залишених серед хати ковалем, але в іншій доводиться незабаром полізти й голові, оскільки до Солохи стукається дяк. Нахвалюючи достоїнства незрівнянної Солохи, дяк змушений залізти в третій мішок, оскільки є Чуб. Втім, і Чуб полезает туди ж, уникаючи зустрічі з Вакулой, що повернувся. Покуда Солоха пояснюється на городі із пришедшим слідом козаком Свербыгузом, Вакула несе мішки, кинуті посередині хати, і, засмучений незлагодою з Оксаною, не зауважує їхні ваги. На вулиці його оточує юрба що колядують, і тут Оксана повторює свою знущальну умову. Кинувши всі, крім найменшого, мішки посередині дороги, Вакула біжить, і за ним вуж повзуть слухи, що він чи те ушкодився в розумі, чи те повісився.

Вакула приходить до запорожця Пузатому Пацюку, що, як говорять, «небагато те саме що чорт». Застав хазяїна за поїданням галушок, а потім і вареників, які самі лізли Пацюку в рот, Вакула робко запитує дороги до чорта, покладаючись на його допомогу у своєму нещасті. Одержавши мрячну відповідь, що чорт у нього за плечима, Вакула біжить від лезущего йому в рот скоромного вареника. Смакуючи легкий видобуток, чорт вискакує з мішка й, сівши на шию коваля, обіцяє йому цієї ж уночі Оксану. Хитрий коваль, схопивши чорта за хвіст і перехрестивши його, стає господарем становища й велить чортові везти себе «у Петембург, прямо до цариці».

Знайшовши об ту пору Кузнєцови мішки, дівчини хочуть віднести їх до Оксани, щоб подивитися, що ж наколядовал Вакула. Вони йдуть за санками, а Чубів кум, призвавши в підмогу ткача, волочить один з мішків у свою хату. Там за неясне, але звабний уміст мішка відбувається бійка з кумовой дружиною. У мішку ж виявляються Чуб і дяк. Коли ж Чуб, повернувшись додому, у другому мішку знаходить голову, його розташування до Солохи сильно зменшується.

Коваль, прискакавши в Петербург, є до запорожців, що проезжали восени через Диканьку, і, пригорнувши в кишені чорта, домагається, щоб його взяли на прийом до цариці. Дивуючись розкоші палацу й дивовижного живопису по стінах, коваль виявляється перед царицею, і, коли запитує вона запорожців, що приїхали просити за свою Січ, «чого ж хочете ви?», коваль просить у їй царських її черевичків. Торкнута такою простодушністю, Катерина звертає увагу на цей пасаж варті віддалік Фонвізіна, а Вакулі дарує черевички, одержавши які він почитає за благо відправитися восвояси.

У селі в цей час диканьские баби посередь вулиці сперечаються, яким саме образом наклав на себе руки Вакула, і дійшли про тім слухи бентежать Оксану, вона погано спить ніч, а не знайшовши поутру в церкві набожного коваля, готова плакати. Коваль же попросту проспав заутреню й обідню, а пробудившись, виймає зі скрині нові шапку й пояс і відправляється до Чуба свататися. Чуб, уражений віроломством Солохи, але спокушений подарунками, відповідає згодою. Йому вторить і Оксана, що ввійшла, готова вийти за коваля «і без черевиков». Обзаведшись родиною, Вакула розписав свою хату фарбами, а в церкві намалевал чорта, так «такого бридкого, що всі плювали, коли проходили мимо».деством

На зміну останньому дню перед Різдвом приходить ясна морозна ніч. Дивчины й парубки ще не вийшли колядувати, і ніхто не бачив, як із труби однієї хати пішов дим і піднялася відьма на мітлі. Вона чорною цяткою миготить у небі, набираючи зірки в рукав, а назустріч їй летить чорт, якому «остання ніч залишилася валандатися по білому світлу». Укравши місяць, чорт ховає його в кишеню, припускаючи, що тьма, що наступила, удержить будинку богатого козака Чуба, запрошеного до дяка на кутю, і ненависний чортові коваль Вакула ( щонамалював на церковній стіні картину Страшного суду й чорта, що осоромлюється,) не насмілиться прийти до Чубовой дочки Оксані. Покуда чорт будує відьмі кури, що вийшли з хати Чуб з кумом не вирішуються, піти ль до дячка, де за варенухой збереться приємне суспільство, або через таку темряву повернутися додому, – і йдуть, залишивши в будинку красуню Оксану, що причепурювалася перед дзеркалом, за чим і застає її Вакула. Сувора красуня насміхається над ним, нітрохи не торкнута його ніжними мовами. Розсерджений коваль іде відмикати двері, у яку стукає сбившийся з дороги й кума, що втратив, Чуб, вирішивши з нагоди піднятої чортом заметілі повернутися додому. Однак голос коваля наводить його на думку, що він потрапив не у свою хату (а в схожу, кульгавого Левченка, до молодої дружини якого, імовірно, і прийшов коваль), Чуб міняє голос, і сердитий Вакула, надавав стусанів, виганяє його. Побитий Чуб, разочтя, що із власного будинку коваль, стало бути, пішов, відправляється до його матері, Солосі. Солоха ж, що була ведьмою, повернулася зі своєї подорожі, а з нею прилетів і чорт, упустивши в трубі місяць.

Стало світле, заметіль затихла, і юрби що колядують висипали на вулиці. Дівчини прибігають до Оксани, і, помітивши на одній з них нові розшиті золотом черевички, Оксана заявляє, що вийде заміж за Вакулу, якщо той принесе їй черевички, «які носить цариця». Меж тим риса, що разнежились у Солохи, лякає голова, не пошедший до дяка на кутю. Чорт моторно залазить в один з мішків, залишених серед хати ковалем, але в іншій доводиться незабаром полізти й голові, оскільки до Солохи стукається дяк. Нахвалюючи достоїнства незрівнянної Солохи, дяк змушений залізти в третій мішок, оскільки є Чуб. Втім, і Чуб полезает туди ж, уникаючи зустрічі з Вакулой, що повернувся. Покуда Солоха пояснюється на городі із пришедшим слідом козаком Свербыгузом, Вакула несе мішки, кинуті посередині хати, і, засмучений незлагодою з Оксаною, не зауважує їхні ваги. На вулиці його оточує юрба що колядують, і тут Оксана повторює свою знущальну умову. Кинувши всі, крім найменшого, мішки посередині дороги, Вакула біжить, і за ним вуж повзуть слухи, що він чи те ушкодився в розумі, чи те повісився.

Вакула приходить до запорожця Пузатому Пацюку, що, як говорять, «небагато те саме що чорт». Застав хазяїна за поїданням галушок, а потім і вареників, які самі лізли Пацюку в рот, Вакула робко запитує дороги до чорта, покладаючись на його допомогу у своєму нещасті. Одержавши мрячну відповідь, що чорт у нього за плечима, Вакула біжить від лезущего йому в рот скоромного вареника. Смакуючи легкий видобуток, чорт вискакує з мішка й, сівши на шию коваля, обіцяє йому цієї ж уночі Оксану. Хитрий коваль, схопивши чорта за хвіст і перехрестивши його, стає господарем становища й велить чортові везти себе «у Петембург, прямо до цариці».

Знайшовши об ту пору Кузнєцови мішки, дівчини хочуть віднести їх до Оксани, щоб подивитися, що ж наколядовал Вакула. Вони йдуть за санками, а Чубів кум, призвавши в підмогу ткача, волочить один з мішків у свою хату. Там за неясне, але звабний уміст мішка відбувається бійка з кумовой дружиною. У мішку ж виявляються Чуб і дяк. Коли ж Чуб, повернувшись додому, у другому мішку знаходить голову, його розташування до Солохи сильно зменшується.

Коваль, прискакавши в Петербург, є до запорожців, що проезжали восени через Диканьку, і, пригорнувши в кишені чорта, домагається, щоб його взяли на прийом до цариці. Дивуючись розкоші палацу й дивовижного живопису по стінах, коваль виявляється перед царицею, і, коли запитує вона запорожців, що приїхали просити за свою Січ, «чого ж хочете ви?», коваль просить у їй царських її черевичків. Торкнута такою простодушністю, Катерина звертає увагу на цей пасаж варті віддалік Фонвізіна, а Вакулі дарує черевички, одержавши які він почитає за благо відправитися восвояси.

У селі в цей час диканьские баби посередь вулиці сперечаються, яким саме образом наклав на себе руки Вакула, і дійшли про тім слухи бентежать Оксану, вона погано спить ніч, а не знайшовши поутру в церкві набожного коваля, готова плакати. Коваль же попросту проспав заутреню й обідню, а пробудившись, виймає зі скрині нові шапку й пояс і відправляється до Чуба свататися. Чуб, уражений віроломством Солохи, але спокушений подарунками, відповідає згодою. Йому вторить і Оксана, що ввійшла, готова вийти за коваля «і без черевиков». Обзаведшись родиною, Вакула розписав свою хату фарбами, а в церкві намалевал чорта, так «такого бридкого, що всі плювали, коли