Москва у творчості Марини Цветаевой – Цветаева Марина

Марина Іванівна Цветаева народилася в 1892 році в Москві. Мабуть, немає жодного поета, який би настільки сильно любив це древнє місто. Куди б не заносила доля велику російську поетесу, Цветаева рвалася в Москву, що була для неї втіленням російського духу, непокірливого й самобутнього

Перші рядки, присвячені зникаючої «будиночкам старої Москви», написані Цветаевой ще в 1911 році. Це юнацька замальовка, повна любові й обожнювання, але ще незріла. Набагато цікавіше цикл віршів про Москву, написаний в 1916 році. Кожний вірш цього циклу – щирий шедевр. Цветаева говорить про Москву як про місто своїх предків, місті, з яким зв’язана всі її життя і який вона повинна передати в спадщину своєї дочки. Москва поетеси наповнена дзвоновим передзвоном, це місто прочан і сорока церков:

Хмари – навколо,

Купола – навколо.

Треба всією Москвою –

Скільки вистачить рук!

Цветаева вподібнює Москву жінці, відкинутої Петром, але жінці гордої, незломленої:

Паную Петру й вам, про цар, хвала!

Але вище вас, царі, дзвона

Поки вони гримлять із синявого –

Незаперечна першість Москви

У віршах циклу Москва названа величезним странноприимным будинком, будинком всієї бездомної Русі. Москва не пам’ятає імен – вона живе життям доріг і паломничеств. У ній злилися воєдино набрід і ченці, у її жителях кипить зухвала кров і царює святість. Може бути, саме цим і була близька Цветаевой Москва, тому що сама поетеса була від природи бунтарем, готовим зухвало порушувати всі закони життя й творчості

Протягом всього життя Цветаеву цікавить історія Росії. І ближче всього їй сміливі бунтарі:

Кремль! Чорна наготою твоєї!

Але не сховаю, що всіх мощів

Прецінніше мені – попіл Гришки!

Росія для поета – втілення духу бунтарства, непокори, свавілля. Московська Русь, її царі й цариці, її кремлівські святині, Неясний час, Лжедмитрий і Марина Мнишек, вільне циганське життя й, нарешті, шинкарська, каторжна Росія – все це утворить якась єдність:

Нетоптаний шлях,

Непутящий вогонь. –

Ох, Батьківщина – Русь,

Непідкований кінь!

Москва втілила в собі всі ці стихії: «Дарма що свято – вид». У ній чутний «ревіння молодих солдатів» і дзвін, у ній «за халявою – ніж» і смиренні мандрівники, «у тьмі співаючого бога». Але над всім цим – «сорок сороков» дзвіниць, а в центрі – «пятисоборный незрівнянне коло» древнього Кремля

У посланні до Олександра Блоку Цветаева протиставляє Москву гордовитому Петербургові:

И не знаєш ти, що зарозвівайся в Кремлі

Легше дихається – чим на всій землі!

«Дзвоновий град», мабуть, найдорожче, що носила у своєму серці ця мужня жінка з нелегкою долею