Твір по картині А. И. Куинджи «Веселка» – Куинджи Архип

Відомий росіянин художник А. И.Куинджи використовував виразні можливості живопису для передачі такого звичайного, але надзвичайно гарного природного явища, як веселка. З погляду науки, веселка виникає при переломленні лучачи світла на сферичну краплю. З іншого боку, у багатьох культурах веселка має особливе значення: вона з’єднує небо й землю і є знаменням вищої любові й благодаті

А. И.Куинджи у своїй картині зробив акцент на дуже яскраві, контрастні колірні плями замість того, щоб детально виписувати пейзаж після дощу, що закінчився. Таку яскравість можна пояснити тим, що дощ обмив всю природу й повернув їй первісні, яскраві фарби

Яскраво – смарагдова трава, що переходить у сліпуче – жовті чи те трави, чи те зелені, недоспілі колосся злакових культур, займає передній план картини. Ще однією героїнею картини є дорога, петлею ходящая вдалину. Але зараз вона набралася такої кількості води, що схожо на невелику річечку, що розділяє це смарагдово – жовте море й упадає в той величезний океан, що представляє із себе небо

Тільки третина полотна займає земля – дві третини віддана небу. Воно теж незвичайного, дивного кольору морської хвилі внизу – там, де до нього ще не добралися промені сонця, що визирає через разошедшихся після дощу хмар. А там, де важкі хмари вже розімкнулися, небо стало блакитним і виглядає бездонним і нескінченним. Начебто в небі утворилася лійка, що може втягти в себе й хмари, і повітря, і землю

Цікаво, що художник намалював веселку нетрадиційно: не як з’єднання семи квітів спектра, а як яскраву однотонну дугу, як спалах електрики, що з’єднало один край картини сдругим.

Своєю картиною «Веселка» А. И.Куинджи в який раз зарекомендував себе як неперевершений пейзажист і експресіоніст. Яскрава, насичена палітра фарб, вибух світла – і виникає відчуття, що картина гіпнотизує глядача своєю міццю й силою. Людина почуває себе чимсь чужим у цьому ідеалізованому бенкеті природи, що настільки зовсім і без його втручання й участи