Аналіз вірша Гумилева «Камінь» – Гумилев Н. З

Простий пришляховий чорний камінь має страшну силу: його вплив непередбачений, його нічні шляхи незвідані. Але камінь у Гумилева – це ліричний герой, що стає жертвою

Так, у цього каменю злісний погляд, але його таким зробило жорстоке життя. Його «дивно глибокі» щілини, у дійсності – рани; вони глибокі тому, що їх нанесли зненацька, хтось із близьких, хто знав про його слабості. Так глибока образа, вона пекуча й мерехтлива, як пломінь

У даному вірші поета сильно хвилюють гордість, уразливість, помисливість, те пак ті людські страсті, які переживає людина, але не може їх дозволити, які суперечливі, дивні й темні, але в той же час – загадкові, великі, повні презирства

Але кривдник недооцінив цього каменю, що лише «на вид нерухливий». Чудесна метафора характеризує камінь ще більш позитивно. Не «огнисті щілини» блищать, а сльози. Камінь розважливий і розумний. Він вижде час і знову перейде внападение.

Гумилев зробив свій вірш страшним, щоб читач злякався, але злякався не каменю, а самого себе. Щоб він зрозумів, яку біль і образу можна заподіяти близькій людині своїм необдуманим учинком. Всі таємниці стає явними, а винуватці будуть покарані. Вони «застигнуть у здивуванні», коли розкриються їхні злочини. До речі, спочатку вірша чітко чутний двостопний ямб, але коли наближається сцена «покарання» – він валить; наростає почуття тривоги, що, дійсно, робить на читача незабутнє враження. «Подряпані» камені більше не довідаються слова «жалість». Вони підуть на всі, щоб знищити у світі зло

Отже, у вірші “Камінь” превосходно втілюється думка про те, що воля іноді дістається нелегким злочинним шляхом, але проте людина здатна вибирати свою власну долю не порушуючи закон. Саме тому воля як щира людська можливість повинна виховати в людині, моральну й духовну незалежність. Природно, у вірші Гумилева “Камінь” і криється ця істина