Короткий зміст “Собача посмішка” Вересаєва по главах

Головні герої твору Вікентія Вересаєва Собача посмішка – молодий поет Яким Лісовик і не менш молодий Павло Вершинин, також поет. У добутку присутнє ще один герой – рудий суб’єкт, а простіше говорячи – рис. Один раз увечері Яким Лісовик пізно вертається додому. Він сердито ходить по кімнаті й повторює часом одне: Чорт, чорт!

У цей вечір Яким виступав на літературному вечорі, успіх мав незначний, зате інший поет, Павло Вершинин, безсумнівно, сподобався публіці: народ гримів рукоплесканиями й вимагав повтору його виступу. Яким здивований: Із чого б такий успіх? На його думку, Вершинин нічим не відрізняється від нього, Лісовика.… З подібними думками Яким не в силах заснути, і знову повторює: Ч – Чорт, ч – ч – ерт! Зненацька на курній чавунній грубці виникає суб’єкт завбільшки із собаку. Він досить непоказний і сумовитий, але на голові його видні ріжки

Чорт – а це був він, цікавиться в Якима, з якою метою його кликали? Яким Лісовик шокований, але потім на особі його з’являється посмішка. Він просить рудого суб’єкта напакостити Павлу Вершинину, підрізавши під самий корінь. Чорт погоджується, але цікавиться, чим же буде розплачуватися Яким. Поет хоче запропонувати суб’єктові душу, але той не погоджується, говорячи що душу в нинішній час – умовний рефлекс

Сходяться на тім, що буде душу Якима присмажуватися на повільному вогні в цьому світі… Незабаром Павло Вершинин пише нову поему. Гул іде по всій печатці

У газетах друкують, що це замечательнейшее добуток літературного сезону. У той же час Яким Лісовик уже три місяці назад здав в один з журналів свою поему, але ніхто її так і не друкував. В обуренні Яким викликає громадянина запічного знову.

Він лає суб’єкта за те, що тот договір не виконує. Суб’єкт же посміхається якоюсь собачою посмішкою, так так, що піднімає навіть верхня губа, оголюючи ряд гострих зубків; і заявляє, що все йде за планом. Яким просить суб’єкта прийняти самі рішучі заходи, наприклад, статейку в журнал пустити, так поубийственнее…

Через якийсь час про Павла Вершинине з’являється не статейка, а ціла стаття. У ній розповідається про талановитого, перспективного поета Павлі Вершинине… У критичних статтях пишуть одне: Блок і Вершинин, від Пушкіна до Вершину, від Пушкіна до Вершинину… У видавництвах навперебій видають зібрання творів Вершинина, а листівки з його портретами продаються бойчее губної помади

Сам великий Вершинин міняється на очах. З публікою він вередує, на виступи приїжджає пізніше призначеного часу, але публіка продовжує зустрічати його рукоплесканиями… Особливо при цьому намагаються якісь руді фігурки із захоплено – вискаленими верхніми зубками. Після одного з виступів Яким вечеряє у Вершинина.

Саме тут він з особою силою почуває, як превстиг за цей час його суперник. Народу на вечері багато – газетярі, репортери, гарні дівчини. Найкрасивіша з дівчин увесь час дивиться закоханим поглядом на Вершинина, часом поправляючи руді хвилясті волосся й чомусь, посміхаючись якоюсь дивною посмішкою. Вечеря у Вершинина викликає в Лісовику небувалу злість. Повернувшись додому, він знову кличе рудого суб’єкта

Яким намагається отругать його, але той знову запевняє що договір виконується на всі сто відсотків, і, сміючись, додає, що любить спостерігати, як дурний стає сама навіть розумна людина, коли по самолюбству його поллєш бензином і підпалиш. З жахом Яким раптом довідається в рудому й прекрасній красуні з вечері, і активних рыженьких глядачів у залі. … А життя Вершинина з кожним днем підносить його вище й вище.

Писати стає дуже легко. Він купує чудову квартиру й міняє дружину через кожні три місяці. Зненацька для нього критика починає сприймати його творчість негативно.

З’являються статейки, що висміюють його творчість. Вершинин гнівається. А один раз на зборах опоненти заявляють, що в нього, Павла Вершинина, розвилося художнє самовдоволення…

Яким, гладячи на такий поворот справи, дякує рудому суб’єктові. Але, і його подиву, той відповідає, що дякувати рано!… Один раз у газетах повідомляють, що знаменитий поет Вершинин відправився зробити прогулянку по Кавказу на автомобілі. На фотографіях видні сам поет і поруч із ним шофер – маленький рыженький чоловічок

Зненацька на крутому спуску однієї з доріг Вершинин і його шофер зриваються у своєму автомобілі з обриву. Газети пестрят повідомленнями про загибель знаменитого поета, слава, була втрачена Вершининым при житті, оточує його посмертним ореолом… Яким Лісовик, спостерігаючи що відбувається, мучається на повільному пекельному вогні

Так завершується добуток В. Вересаєва Собача посмішка