Повний зміст Чарівниця Перро Ш

Шарль Перроволшебницажила – Була вдова, у якої були дві дочки; старша до того на неї походила й особою й вдачею, що, як говориться, не розвів би їх. Так вони були обидві горді й непривітні, що, здається, ніхто б не погодився жити з ними. Молодша, навпроти, вийшла в батька лагідністю й увічливістю, та й поверх того красуня вона була незвичайна. Усякій людині подобається те, що на нього походить: мати була без розуму від старшої дочки, а до молодшого почувала відразу нескориме. Вона змушувала її працювати з ранку до вечора й не дозволяла їй обідати за столом, а відсилала її в кухню.Два рази в день бедняжка повинна був ходити по воду, за три версти від будинку, і приносити звідти великий важкий глечик, повний доверху. Один раз, у самий той час, як вона була в колодязя, до неї підійшла убожіючи й попросила дати їй напитися. "Изволь, голубушка", – відповідала красуня, виполоскала глечик, зачерпнула води на самому чистому місці джерела й подала їй, а сама підтримувала глечик рукою,. щоб бабусі ловче було пити. Бабуся надпила води та й говорить:"Ти така красуня й така притім добра й увічлива, що я не можу не зробити тобі подарунка. (Бабуся ця була чарівниця, що обернулася жебрачці для того, щоб випробувати добру вдачу молодої дівчини.) И буде мій тобі подарунок полягати в тому, що щораз, як ти промовиш слово, у тебе з рота випаде або квітку, або дорогоцінний камінь".Красуня вернулася додому, і мати пустилася неї сварити за те, що вона так довго забарилася в колодязя. – Вибач мене, матінка; я точно небагато забарилася, – відповідала вона й відразу упустила з рота дві троянди, двоє перлів і два більших алмази. – Що я бачу! – викликнула баба з подивом. – У неї з рота валяться жемчуги й алмази! Звідки тобі ця благодать прийшла, дочка моя? (Вона її в перший раз від роду назвала дочкою.)Бедняжка щиросердно все розповіла, на кожному слові роняючи по алмазі. – От як! – заперечила вдова. – Так я зараз пошлю туди ж мою дочку. Мабуть сюди, Груша, подивися, що падає з рота у твоєї сестри, коли вона говорить! Мабуть і ти б бажала мати такий же дарунок! Тобі варто піти по воду до джерела, і, якщо убожіючи тебе попросить води напитися, виконай її прохання із всею ввічливістю так люб’язністю. – От ще! – заперечила злюка. – Така я, щоб по воду ходити, як же! – Я хочу, щоб ти пішла по воду, – заперечила мати, – і цю же мінуту.Вона пішла, тільки увесь час гарчала. Вона взяла із собою найкрасивіший срібний графин, який тільки перебував у них у будинку. Не встигла вона наблизитися до джерела, як побачила даму, надзвичайно багато одягнену; ця дама вийшла з лісу, підійшла до неї й попросила дати їй напитися. Це була та ж сама чарівниця, що була її сестрі, але цього разу вона прийняла на себе вид і всю зовнішність принцеси з тим, щоб випробувати, до якого ступеня вдача цієї дівчини була дурна й непривітний. – Хіба я сюди прийшла, щоб напувати інших! – із брутальністю відповідала гордячка. – Уж не для тебе чи я принесла з будинку цей срібний графин? Бач яка бариня! Ти сама рукою зачерпни, коли так тобі пити хочеться. – Яка ж ти нечема! – відповідала чарівниця спокійним голосом, без усякого, втім, гніву. – Ну, коли ти так із мною надійшла, і я ж тобі зроблю подарунок, і буде він полягати в тому, що при кожному твоєму слові в тебе з рота випаде змія або жаба.Мати, як тільки видали вгляділа свою Грушу, негайно ж закричала: – Ну що, дочка? – Ну що, матка? – відповідала та, і в неї з рота вискочили два змії й дві жаби. – Об небо, – викликнула баба, – що я бачу! Всьому причиною сестра – це вірно… Ну, так постій же! Я ж її!Вона кинулася бити бедняжку, свою другу дочку, але та втекла й сховалася в сусідньому лісі. Царський син, вертаючись із полювання, зустрів її там і, уражений її красотою, запитав неї, що вона робить у лісі й навіщо плаче. – Ах, пан! – відповідала вона. – Мати прогнала мене з будинку, – і при цих словах у неї з рота випало кілька перлів і алмазів.Царський син зачудувався й негайно запитав, що це значить? Вона розповіла йому своя пригода. Царський син відразу в неї закохався й, зміркувавши, що такий дарунок коштує всякого приданого, взяв її в палац свого батька й женився на ній.А сестра її до того себе довела, що всі її зненавиділи й навіть власна мати її прогнала, і нещасна, всіма знедолена вмерла одна в лісі з горя й сголода.