Короткий зміст Доктор Паскаль Золя Э

Доктор Паскаль

Доктор Паскаль – шістдесятирічний учений, лікар – новатор, з під його пера виходять медичні праці. Він займається лікуванням, використовуючи власні методи й даруючи надію хворим. Його цікавлять питання спадковості. На прикладі власної сім’ї він створює свою теорію спадковості, ґрунтуючись на даних складеного їм генеалогічного древа. Мати Паскаля, Фелисите, – восьмидесятилітня жінка, що насолоджується своїм положенням і станом у суспільстві, що оберігає сімейні таємниці, які могли б очорнити славу Ругонов. В 1851 році Ругоны врятували Плассан від анархії, сприяючи визнанню державного перевороту. Фелисите прагнула знищити праці сина, що виставляли в дурному світлі спадковість їхнього роду.

Паскаль живе вдалині від цивілізації, у будинку із закоханої в нього вірною прислугою Мартиной, і ученицею – племінницею, двадцатишестилетней Клотильдой. Брат Клотильды, Максим, п’ятнадцять років тому в сімнадцятилітньому віці став батьком дитини, якого народила прислуга, і якому призначено було стати жертвою виродження роду. Шарль був умственноотсталым, як і своя прабаба, Аделаїда Фук, що от уже двадцять років перебувала в будинку для божевільних у Тюлет. Шарль був гарний і граціозний, але на особі його читалася печатка швидкої смерті – наслідку виродження. Якось Паскаль, Клотильда, Фелисите й Максим відправилися до старого восьмидесятитрехлетнему дядюшке Маккару, старому пьянчуге, здавалося «законсервованому в спирті». У прошлом він був бандитом, і Фелисите давно мріяла про те, щоб позбутися від цього порочного родича. Далі сім’я відправляється до своєї прародительки, Аделаїді Фук, – бабі, «забутою смертю», що було сто чотири роки, вона була байдужа й лише равнодушно дивилася на все навколишнє. Перед очами Паскаля воскресло все сторіччя: Аделаїда, Макар, Фелисите, він сам, Клотильда, Максим, Шарль.

Паскаль занедужує невідомою хворобою, він марніє, ведучи аскетичний спосіб життя, він звик придушувати в собі страсті, і тепер він марить пр улюблений, дарующей нього неземне блаженство. Через якийсь час він розуміє, що випробовує пристрасть до Клотильде, вона відповідає йому взаємністю. Осліплений пристрастю доктор витрачає останні засоби на щедрі подарунки для улюбленої, які фактично розоряють його, одночасно нотаріус, зникши, розбудовує його стан.

Фелисите, якось раз зайшов до Маккару, застала його сплячого із трубкою на колінах, вона намагалася його розбудити, але марне, старий розбійник перебував у п’яному вигарі, вона не стала перешкоджати його спаленню, що перетворило його в жменю попелу. Пришедшие на наступний день у Тюлет за Шарлем Клотильда й Паскаль стали свідками згаслого життя хлопчика, що минув кров’ю на очах у своєї прародительки Аделаїди. У будинку старого розбійника Клотильда й Паскаль побачили лише жменю попелу й рукавичку, загублену за день до того Фелисите.

Тим часом справи Паскаля зовсім розбудувалися, він був змушений просити грошей у клієнтів, раніше йому що заборгували. Клотильда продала майже все подароване їй Паскалем, залишивши лише ланцюжок з перлинами.

У Максима, брата Клотильды, почалася сухотка спинного мозку, він був прикутий до крісла й просив сестру приїхати, щоб доглядати за ним. Фелисите, що не схвалювала зв’язку сина й онученята ратувала за те, щоб Клотильда скоріше виїхала, порвавши зв’язок з Паскалем, або щоб ті зареєстрували шлюб. Паскаль переживав через свій вік, він не хотів псувати життя Клотильде своєю старістю. Йому хотілося бачити її матір’ю й щоб вона знайшла своє щастя з іншим людинам, тому що почував, що його сили підточує серцева хвороба.

Клотильда їде й через два місяці в листі повідомляє Паскалю про свою вагітність. Паскаль безумно щасливий і в той же час приречений на швидку смерть, він мріє продовжити хоча б на рік життя, щоб побачити свою дитину. Він шле телеграму Клотильде, щоб та скоріше приїхала. Клотильда поспішно зібралася й виїхала, однак не встигла застати Паскаля живим, з ним трапився приступ, і доктор Рамон, його найближчий друг, нічим не міг продовжити його існування. Уночі Фелисите, скориставшись тишею, що панує, у будинку, спалює всі праці вченого, які зберігали таємниці їхньої спадковості й могли затьмарити славу сім’ї. Клотильде вдається врятувати лише генеалогічне древо, на якому перед смертю Паскаль залишив останню оцінку про власну кончину й зразкову дату народження його сина. Честолюбна Фелисите через якийсь час створила притулок для старих ім’я Ругонов, а Клотильда, до якої повернувся стан Паскаля, народила сина, продовжуючи жити в них будинку