Історична основа “Слова об полицю Игореве” – Слово об полицю Игореве

В «Слові об полицю Игореве» іде оповідання про похід князя Ігоря Святославовича на половців, що відбувся в 1185 році. Половці – кочівники, що жили на південно – сході від Русі. Користуючись відсутністю єдності між російськими князівствами, вони часто робили набіги, грабуючи й спалюючи будинку, ведучи із собою полонених

Князь Новгород – Сіверський Ігор Святославович вирішив із цим покінчити. Він самостійно зібрав військо, покликавши із собою лише свого брата Всеволода, і рушив до берегів Чорного моря, відібрати в половців землі, що колись ставилися до князівства Чернігівському

Коли військо із князем Ігорем перебувало вже на берегах Дінця, відбулося затьмарення. Це був негарний знак. Незважаючи на це, Ігор продовжив свій шлях. У міста Оскол його зустрів брат Всеволод, і вони рушили далі. Спочатку удача супроводжувала нашим війнам. 10 травня біля ріки Сюурлий відбулася перша битва, у якій князь Ігор одержав перемогу

Настала ніч, окрилені перемогою воїни благополучно заснули. А в цей час Хан Кончак привів нове військо, у багато разів більше попереднього. Незважаючи на явну перевагу половців, росіяни билися до останнього. Повернення додому без перемоги Ігор уважав ганьбою. Незважаючи на всі зусилля, наше військо було побито, а Ігор разом із братом і сином узяті в полон. Поразка князя Ігоря показало слабість росіян князів

Незважаючи на те, що Ігор уважався полоненим, з ним цілком непогано зверталися. До нього ставилися як до князя, нехай і полоненому. Двадцять воїнів, приставлених до Ігоря, були готові виконувати його накази. Будучи в ув’язненні, князь міг відносно вільно пересуватися. Це допомогло Ігорю втекти. Поки половці думали, що він спить, Ігор встиг перебратися через ріку й сісти, на заздалегідь підготовленого коня. Так він проїхав половецький стан. Повернення додому зайняло не один тиждень. Нарешті, він добрався до свого князівства, де був прийнятий срадостью.

Довгий час поема «Слово об полицю Игореве» залишалася забутої, і лише в 18 столітті Мусін – Пушкін виявило неї в Спасо – Ярославському монастирі. На жаль, під час пожежі 1812 року оригінал згорів, залишилося лише друковане видання і його копія