Твір по картині Айвазовского «Пушкін на березі Чорного моря» – Айвазовский Іван

Знаменитий росіянин художник И. Айвазовский відомий у першу чергу як неперевершений мариніст. Тому його портретні роботи представляють для шанувальників його творчості особливий інтерес. А на полотні «Пушкін на березі Чорного моря» об’єднані два початки: улюблена водна стихія художника – море – і портрет великого російського поета

Відомо, що Пушкін і сам дійсно любив море, присвятив йому кілька віршів. Його приваблювала воля цієї стихії, її влада й нескореність, мінливість і ласкавий спокій. Це ж у море цінує й И. Айвазовский. Тому він і зміг представити Пушкіна у вод Чорного морячи

На картині рівну частину простору займають три стихії: повітря, земля й вода. Небо підсвічене сідаючим сонцем, тому воно грає яскравими, смарагдовими фарбами, притягаючи до себе погляд і розсіюючи навколо легке, витончене світло. На небі вже проступає вечірній місяць, що тільки того й чекає, щоб сонце зникло за обрій – тоді саме вона стане повноправною господаркою неба

Земля – це територія затишку, спокою. Вона представлена грядою пагорбів, намальованих художником у правій стороні картини. Вони теж ловлять промені гаснучого сонця, тому завдяки кольору вони влаштовують переклик снебом.

Саме на землі, на одній з пологих скель і розташувався поет. Напівлежачи, він расслабленно смотрится вдалину на що набігають, злегка напружено взыдмающиеся хвилі. Напевно, він не тільки думає про щось про своєму. Швидше за все, поет надихається тією потужною стихією, що дарує море. Воно в художника – живе, рухливе, безмежне, що заманює й затягує у свої безодні. Спектр фарб, якими описує И. Айвазовский море – від смарагдових до синювато – чорних

На картині И. Айвазовского динамічно тільки море – і небо, і повітря, і фігура поета відпочивають у предзакатный година. Звичайно, можна провести алегорію з тим, що море – це та воля, до якої так увесь час прагнув поет, а беріг – це ті умовності суспільства, які його стримували й гнітили, від яких він завжди хотів піти