Так кому ж на Русі жити добре? (по поемі Миколи Некрасова) – Некрасов Микола

Поема “Кому на Русі жити добре” створювалася в середині 70 – х років, у період нового демократичного підйому, коли Росія виявилася на порозі революції. Народника, що проповідували революційні ідеї, покладали всі надії на селянство. Але селянські маси залишилися байдужими до революційної проповіді народників. Поема “Кому на Русі жити добре?” займає центральне місце у творчості Некрасова. Вона стала своєрідним художнім підсумком більш ніж тридцятирічної роботи автора. Всі мотиви лірики Некрасова розвинені в поемі; заново осмислені всієї проблеми, що хвилювали його

Будучи людиною волелюбних поглядів, Некрасов робить центральним героєм поеми народ. Він не тільки створив особливий жанр соціально – філософської поеми, але й підкорив його завданню показати картину, що розвивається, Росії в її минулому, сьогоденні й майбутньому. Почавши писати “по гарячих слідах”, тобто відразу після реформи 1862 року, поему про вивільнюваному, що відроджується народі, Некрасов нескінченно розширив первісний задум

Поет зображує народ повно й широко. Пошуки “щасливців” на Русі повели його із сучасності до джерел: поет прагне усвідомити не тільки результати скасування кріпосного права, але й саму філософську природу понять “щастя”, “воля”, “честь”, “спокій”, тому що поза цим філософським осмисленням неможливо зрозуміти суть справжнього моменту й побачити майбутнє народу

Пронизуючі вірші образ дороги здобуває в Некрасова додатковий, умовний, метафоричний зміст: він підсилює відчуття змін у духовному світі селянина. Поема, побудована із внутрішньо відкритих глав. Об’єднана образом – символом дороги, поема розпадається на історії, долі десятків людей. Кожний епізод сам по собі міг би стати сюжетом пісні або повести, легенди або роману. Всі разом, у єдності своєму, вони становлять долю російського народу, його історичний шлях від рабства до волі. Саме тому лише в останній главі з’являється образ “народного заступника” Гриши Добросклонова – того, хто поведе людей на волю. Багатьма рисами Гриша нагадує Добролюбова. Він – борець за селянські інтереси, за всіх “скривджених” і “принижених”. Він хоче бути першим там, де… “важко дихається, де горі чується”. Йому непотрібне багатство й далекі турботи про особисте благополуччя