Похід у бібліотеку

Сучасний мир майже нівелював традиційне телебачення, настільні ігри, безпосереднє, близьке спілкування, частково книги, навіть бібліотеки стали електронними й віртуальними. Інтернет, обчислювальна техніка, глобальна павутина, різні гаджеты й планшети заполонили всі навколо. Однаково люди продовжують ходити в традиційні бібліотеки, які й зараз є незамінним поки джерелом знань, емоцій, навчання й досвіду

У бібліотеці сама атмосфера приміщення – храму духовності й книг набудовує на серйозність, велич, високу мораль, моральність і спрагу знань. На стелажах, полках мирно спочивають улюблені чудесні книги, які так і просяться до нас у руки, щоб ми прочитали їх, набралися в них знань, премудрості, перетворень, розширили свій кругозір і направили своє життя, близьких, суспільства в правильне русло вічності, духовності, віри й благопристойності

Зайшовши в бібліотеку, ми внутрішньо стаємо суворіше, вірніше, голос говорить напівшепотом, велично, витівки йдуть із голови, зростає зосередженість, люди починають почувати себе піднесеніше й целомудреннее, тому що немає вірніше друга, чим книга, що не підведе ніколи.

Серце всякої бібліотеки – читальний зал, де можна посидіти в тиші й спокої подумати, почитати пресу, переглянути сторінки історії в енциклопедичному словнику, підготувати уроки, написати реферат або спливти по хвилях захоплюючого роману. Тут людина внутрішньо очищається від скверни, стає значно краще духовно, випромінюючи тепло й щастя

Перш ніж іти в бібліотеку, я довго готуюся, підбираю потрібні слова, становлю список літератури, на яку потрібно звернути увагу. У храм знань потрібно йти психологічно готовим підкоритися відданим друзям – добрим книгам. Інакше чарівні емоції, корисна інформація й всесвітня мудрість книг пройде мимо, не залишивши вірного сліду у звивинах пам’яті, вигинах душі. Час у бібліотеці летить стрімко, заповнюючи внутрішній щиросердечний мир відчуттями корисності суспільству, визначеності долі, потреби людям і умиротворення