Чацкий і Молчалин у комедії Грибоєдова «Горі від розуму» – Грибоєдов Олександр

«Горі від розуму» є й картина вдач, і галерея живих типів…» – так охарактериховал п’єсу И. Гончарів

Основу конфлікту комедії А. С.Грибоєдова «Горі від розуму» становить конфлікт «століття нинішнього» і «століття минулого».

ДО «століття минулий» ставляться Фамусов і його гості, до «століття нинішньому» Чацкий і трохи внесценических персонажів – князь Федір і брат Скалозуба. Чацкий протистоїть всьому фамусовскому суспільству

Одним із представників цього суспільства є Молчалин – парубок, що служить у Фамусова секретарем і живе в його будинку. Молчалин прагне до ідеалів фамусовского суспільства: « і награжденья брати, і весело пожити». Цей персонаж є повною протилежністю Чацкому.

Молчалин – кар’єрист, що готовий принижуватися заради своєї мети:

Мені заповів батько,

По – перше, догоджати всім людям без изъятья;

Хазяїнові, де доведется жити,

Начальникові, з ким буду я служити,

Слузі його, що чистить плаття,

Швейцарові, двірникові, для избежанья зла,

Собаці двірника, щоб ласкаво була

Ця людина всюди поспіває:

Там Моську вчасно погладить,

Отут впору картку втре

Молчалин, як і всі фамусовское суспільство, найбільше цінує багатство й чини. От з яким замилуванням розповідає він про якусь важливу московську даму:

Тетяна Юріївна!!! Відома, – притім

Чиновные й посадові – всі їй друзі й всі рідні…

Чацкий – супротивник такої системи догідництва, підлабузництва реально оцінює це суспільство, тому – те він і переконаний, що Молчалин «дійде до ступенів відомих, адже нині люблять безсловесних». Недарма в Молчалина «мовець» прізвище

Молчалин хитрий. Він доглядає за Софією не тому, що закохано, а тому, що вона дочка Фамусова. Доглядає він тайкома від Фамусова, розуміючи, що той не схвалить цей роман. Молчалин говорить Лізі;

А мене так пробирає тремтіння,

И при одній я думки боюся,

Що Павло Афанасьич раз

Коли – небудь піймає нас,

Розжене, прокляне!.. –

Саме до неї випробовує якісь почуття Молчалин, а Софія віддає перевагу саме Молчалину, а не Чацкому. Але під амплуа превого коханця Молчалин все – таки не годиться, тому що він явно не ідеальний персонаж, що стає ясно задовго до фіналу, у чому проявляється негативна оцінка автора цього персонажа

У явищі третьому третьої дії в діалозі Молчалина із Чацким особливо чітко видна різниця в поглядах цих молодих людей. Молчалин призиває Чацкого:

Ну, право, щоб вам у Москві в нас служити!

И награжденья брати й весело пожити?

Чацкий на цей «заклик» відповідає так:

Коли в справах – я від веселощів ховаюся,

Коли дуріє – дурію,

А змішувати два ці ремесла

Є тьма вмільців, я не з них числа

Для Молчалина чужі мненья «святі», адже в його «лета не повинне сміти своє судження мати». Чацкому противна така позиція він говрит : «Помилуйте, ми з вами не ребяты…», але Молчалин уважає, що «потрібно залежати від інших», тому що « у чинах ми не більших». Підсумок цьому діалогу підводить Чацкий, що зі здивуванням викликує:

З такими почуттями, з такий душою,

Любим!.. Ошуканка сміялася наді ною!

Як бачимо, Чацкий і Молчалин – дві протилежності. Чацкий – представник нового покоління, а Молчалин, незважаючи на свій вік, є представником фамусовскогол суспільства