Романтизм у поемі Лермонтова “Мцыри” і “Пісні про купця Калашникова” – Лермонтов Михайло

М. Ю. Лермонтов написав 29 поем, причому деякі з них (наприклад, поема “Демон”) мають по кілька редакцій. Уважається, що в кожній з них, незважаючи на їх очевидне зовнішнє розходження, можна виявити ознаки романтизму – літературного напрямку, принципів якого Лермонтов дотримувався протягом усього свої творчі шляхи

Візьмемо, приміром, два найбільше не схожих один на одного добутку – “Мцыри” і “Пісня про… купця Калашникова”.

На перший погляд, “Пісня…” – добуток історичне або, скоріше, що синтезує в собі історичного й фольклорного початку. Але Лермонтов, як відомо, – щирий поет – романтик, і тому в якому б те не було його добутку не могли не відбитися хоча б деякі риси цього напрямку. Взяти, наприклад, сам сюжет цієї поеми: він, як і годиться романтичному добутку, мелодраматичен – горда людина з більшим почуттям власного достоїнства гине, відстоюючи честь своєї дружини й свою власну. Калашников не може допустити того, що усе більше розпускаються досить брудні слухи про зв’язок Кирибеевича з його дружиною. Порушене його добре ім’я, і двобій із кривдником стає неминучим

Характери в поемі досить гиперболизированы, так, як це, відповідно до сформованої традиції, і повинне бути в романтичних героїв. Вони чітко розмежовуються на “гарних” і “поганих”; якщо негативний герой – так вуж негідник, якщо позитивний – у ньому є присутнім повний набір усіляких людських достоїнств

Якщо в “Пісні…” опис кола романтичних принципів, ситуацій, у принципі, можна на цьому завершити, то “Мцыри” – вічний еталон романтизму. Тут є присутнім весь спектр романтичних тим, образів, ситуацій, властивих романтикам взагалі, а також і конкретно лермонтовские поняття, що утворять своєрідне коло безвихідності

Томління у відсутності волі, втеча з неволі, скороминущий захват щастям, неможливість тривалого щастя, трагічний кінець – у вигляді такого ланцюжка можна зобразити типовий романтичний сюжет. Центр поеми – традиційний романтичний конфлікт, розбіжність героя самого із собою, розбіжність душі героя із суспільством, ідеалів з дійсністю, життя з вічністю. Це заколот душі проти рабства. Тут дуже пізнавана тематика класичних романтичних добутків, як вітчизняних, так і європейських авторів

До речі, варто помітити, що в “Пісні…” мотив протиборства також очевидний: ми теж бачимо боротьбу умовного добра зі злом. Калашников, безсумнівно, є уособленням добра, він герой позитивний, його боротьба не засуджується, він безумовно прав, відстоюючи людські ідеали й своє право на справедливість. За свої погляди він готовий боротися, і ніщо не може його зупинити – ні погроза смерті, ні навіть немилість самого государя

В “Мцыри” же цей конфлікт представлений найбільше яскраво: тут добро – це ідеали юнака, те, про що він мріє для себе; зло ж – та сила, обставини, що заважають ім. Герой цілком віддався своєї божевільної пристрасті – спразі волі, навіть не розуміючи чітко, що ж у його розумінні воля. Він виходить від противного: воля – це все, що перебуває за межами монастиря (до речі, для Лермонтова майже завжди монастир – символ в’язниці). Автор настільки зосереджує увагу на внутрішньому світі Мцыри, на його переживаннях, що не вважає потрібним навіть дати йому ім’я, у нього є тільки екзотичне визначення його сутності, позначене в заголовку (адже Мцыри – це “неслужбовець чернець”, “послушник” по – грузинському).

Композиція поеми також говорить про її напрямок: оскільки романтики вважали основним предметом зображення людську душу, те й форма сповіді – самий зручний спосіб для розкриття її дрібних деталей

Таким чином, ясно, що в будь – якому творі Лермонтова, нехай навіть спочатку й гаданому не має відносини до романтизму, певні мотиви цього напрямку присутні, через романтичний склад натури самого поета