Аналіз вірша Блоку “Русь моя, життя моя…” – Блок А. А

У творчості кожного поета є місце патріотичним віршам. І Олександр Блок – не виключення. Він жив і затворів на рубежі дев’ятнадцятого й двадцятого століть і був свідком грандіозних історичних подій як для Росії, так для російського народу

Вірш “Русь моя, життя моя…” написано в 1910 році, коли революція 1905 року була подавлена, і назрівали революційні події 1917 року, які надалі привели до краху самодержавства. Подібний стан справ, безсумнівно, дуже турбувало Блоку, як свідомого громадянина, і як поета

Вірш починається зі звертання до батьківщини з питанням: “Разом ль нам томитися?”. Блок бачить і підкреслює неспроможність царської влади, що не встигає за прогресом суспільства й обмежує вільної людини

Автор дуже любить свою батьківщину, але у вірші навіть проскакують нотки сумніву, а чи не покинути таку країну – в’язницю. Адже тут усе під владою “тьми”. Образ тьми – це символичное зображення царату, що не несе вже нічого світлий, творчий, життєстверджуючого, цей режим уже персоніфікує зло й смерть

Весь вірш Блоку наповнений недоговореними фразами, пускаючись у міркування про долю Росії, Блок згадує її багату й бурхливу історію, що у рядках вірша схожа на картинки, що переміняються, слайдів у свідомості ліричного героя. Тут ми бачимо і її безкрайні моря, і широкі степи в багаттях, і її традиції, і трагічні періоди історії, наприклад, татарське ярмо

Синтаксично вірш “Русь моя, життя моя…” повно розділових знаків: многоточий, знаків питання, цим прекрасно передається хвилювання й тривога автора із приводу майбутнього країни, залишається якась недосказанность. І ця недосказанность з’ясовна, автор розумів, що назрівають якесь рішення й прийдешні події будуть судьбоносными для народу й країни

Автор вірить, що результат для Росії буде благополучним, що така велика країна не може зникнути, а її народ у результаті майбутніх подій знайде нарешті щастя й гармонію