Короткий зміст “Комічний роман” Скаррона по главах

Дія відбувається в сучасної авторові Франції, головним чином у Мансе – місті, що розташовано у двохстах кілометрах від Парижа. «Комічний роман» задумана як пародія на модні романи «високого стилю» – замість мандрівних лицарів його героями є бродячі комедіанти, незліченні бійки заміняють двобої, а обов’язкові в авантюрних романах сцени викрадення надзвичайно забавні. Кожна глава являє собою окремий комічний епізод, нанизаний на стрижень нехитрого сюжету. Роман відрізняється примхливою композицією, він буяє вставними епізодами – як правило, це новели, розказані кимсь із персонажів, або спогаду героїв

Сюжети новел узяті в основному з життя шляхетних маврів і іспанців. Особливо хочеться сказати про новелу «Свій власний суддя» – історії іспанської кавалерист – дівиці: юна Софія змушена ховатися в чоловічому платті. Виявившись у військовому таборі імператора Карла V, вона проявляє таку мужність і військовий талант, що одержує під командування кавалерійський полк, а потім і призначення віце – королем своєї рідної Валенсії, але, вийшовши заміж, уступає всі титули чоловікові. Скаррон встиг завершити дві частини роману. Третю після його смерті написав Оффрэ, що нашвидку закінчив сюжет

На ринку Манса з’являються троє вигадливо одягнених людей – літня жінка, старий і ставний юнак. Це бродяча трупа. Комедіанти викликали гнів губернатора Тура й під час втечі розгубили товаришів

Але вони й утрьох готові дати спектакль у верхній кімнаті трактиру. Місцевий суддя, г – н Раппиньер, наказує трактирниці позичити акторам на час спектаклю залишену їй на збереження одяг молодих людей, що грають у м’яч. Красень комедіант Дестен вражає всіх своєю майстерністю, але є гравці в м’яч, бачать на акторах своє плаття й приймаються бити суддю, распорядившегося їм без ведена хазяїв. Бійка стає загальної, і Дестену призначено ще раз захопити жителів Манса: він нещадно лупить людей, що перешкодили спектаклю. При виході із трактиру на Раппиньера зі шпагами нападають друзі побитих. Життя судді рятує знов – таки Дестен, він і шпагою володіє досить мистецьки, рубаючи нею нападаючих по вухах

Вдячний Раппиньер кличе комедіантів у свій будинок. Уночі він піднімає моторошний переполох, вирішивши, що г – жа Раппиньер відправилася в кімнату юного комедіанта. Насправді це бродить по будинку коза, що вигодовує своїм молоком осиротілих щенят. Ранком суддя розпитує про Дестене другого актора, уїдливого Ранкюна.

За його словами, Дестен у трупі зовсім недавно, а майстерністю він зобов’язаний Ранкюну, та й життям теж. Адже Ранкюн урятував його в Парижу, коли парубок піддався нападу грабіжників, що відняли в нього якусь коштовність. Довідавшись, коли відбувся напад, суддя і його слуга Доген страшно бентежаться. У той же день Догена смертельно ранить один з побитих їм у трактирі юнаків

Перед смертю він кличе Дестена. Раппиньеру актор говорить, що вмираючий просто марив. Збираються інші актори: дочка старої акторки, шістнадцятирічна Анжеліка, учень Дестена Леандр, ще кілька людей. Немає тільки Этуаль – сестри Дестена: вона вивихнула ногу, і за нею посилають кінні носилки

Якісь збройні вершники насильно оглядають всі носилки на дорозі. Вони шукають дівчину з ушкодженою ногою, але викрадають прямуючого до лікаря священика. Этуаль же благополучно прибуває Вманс.

Анжеліка і її мати, Каверн, просять молодих людей у знак дружби розповісти їм свою історію. Дестен погоджується. Він син сільського багатія, людини анекдотичної скнарості. Батьки його не любили, всю їхню увагу поглинав відданий їм на виховання нащадок якогось шотландського графа

Дестена забирає до себе його великодушний хрещеник. Хлопчик прекрасно вчиться, компанію йому становлять діти барона дарк – грубий Сен – Фар і шляхетний Вервиль. Закінчивши утворення, молоді люди відправляються в Італію на військову службу. У Римі Дестен знайомиться з дамою – француженкою і її породженої в таємному шлюбі дочкою Леонорою

Він рятує їх від нахабності якогось подорожуючого француза й, звичайно, закохується в дочку. Леонора теж небайдужа до нього, але Сен – Фар говорить її матері, що Дестен усього лише слуга, і бідну дівчину відвозять, не давши сказати про свої почуття. Дестена заманює в засідку й важко ранить провчений їм при знайомстві з Леонорою нахаба. Видужавши, Дестен шукає смерті на полях боїв, але замість цього знаходить славу розпачливого рубаки. По закінченні походу молоді люди вертаються у Францію

Вервиль закохується у свою сусідку, мадемуазель Салдань. Її батьки вмерли, а самодур брат хоче відправити її й другу сестру в монастир, щоб не витрачатися на придане. Дестен супроводжує друга на таємне побачення. Зненацька з’являється Салдань – це, виявляється, римський недруг нашого героя. Починається бійка, Салдань легко поранена

Поправившись, він викликає Вервиля на дуель. За звичаєм того часу секундант Вервиля Дестен змушений битися із секундантом Салданя. на жаль, це старший син його благодійника Сен – Фар. Юнак спочатку щадить супротивника, але той підло зловживає цим. Щоб не загинути, Дестен ранить його. Вервиль обеззброює Салданя.

Справа влагоджується подвійним весіллям – Вервиль жениться на своєї улюбленої, Сен – Фар – на її сестрі. Ображений Дестен, незважаючи на угоди друга, залишає будинок барона дарк. Він знову направляється в Італію й у дорозі зустрічає свою улюблену і її матір. Вони розшукують батька Леонори, однак пошуки їх безуспішні, до того ж у них украли всі гроші. Дестен вирішує супроводжувати їх. Під час розшуків мати Леонори вмирає

Грабіжники викрадають у Дестена прикрашений діамантами портрет батька його улюбленої – доказ її походження. До того ж на їхній слід нападає Салдань. Необхідність ховатися й нестаток змушують молодих людей видати себе за брата й сестру й під вигаданими іменами примкнути до трупи комедіантів. У Турі їх знову зустрічає Салдань, він намагається викрасти Леонору – Этуаль.

Оповідання займає кілька вечорів. Тим часом з комедіантами зводить знайомство заїжджий лікар, його дружина – іспанка, що знає незліченне число захоплюючих історій, а також якийсь вдовый адвокат Раготен. Ця маленька людина нахабна, дурний і погано вихований, але має своєрідний талант вічно попадати в смішні переробки, докладно описувані вромане.

Він вирішує, що закохано в Этуаль. Ранкюн погоджується допомогти адвокатові домогтися її прихильності, а поки їсть і п’є за його рахунок. Трупу запрошують за місто – там святкують весілля. Комедіанти приїжджають, але поданню не призначено відбутися – викрадена Анжеліка. Каверн упевнена, що викрадач – Леандр, це ясно зі знайдених нею любовних листів

Дестен кидається в погоню. У готелі однієї із сіл він знаходить пораненого Леандра й вислухує його історію. Леандр надійшов у трупу тільки з любові Канжелике.

Він дворянин, і його чекає велика спадщина, але батько не погоджується на шлюб сина з комедіанткою. Він гнався за викрадачами, вступив з ними в бійку – негідники побили його й напівмертвого кинули на дорозі. Через якийсь час у готелі з’являється й сама Анжеліка – неї відвезли помилково. Це з’ясувалося, коли по дорозі викрадачі зустріли Этуаль.

Її намагався за допомогою підкупленого слуги заманити у свої мережі Раппиньер. Слугу побили, Анжеліку кинули в лісі, а Этуаль відвезли невідомо куди. Ні сумніву, що це витівки Салданя. Однак за допомогою вчасно появились Вервиля Дестен виручає кохану, це тим більше легко, що під Салданем упав кінь і він страшно расшибся. Вдається вивести на чисту воду Раппиньера, суддя змушений повернути портрет батька Леонори: це адже він і його покійний слуга ограбували Дестена Впариже.

Комедіанти перебираються з Манса в Алансон. Раготен, щоб не розставатися із предметом своєї любові й блиснути даруваннями, вступає в трупу. Зате Леандр залишає товаришів – прийшла звістка, що його батько при смерті й бажає попрощатися ссыном.

Перший же спектакль на новому місці міг погано закінчитися – невгамовний Салдань оправився від травми й знову спробував викрасти Этуаль. Але шанувальники театру із числа місцевих дворян стають на сторону комедіантів. Салдань гине в перестрілці, що сам же й спровокував. Леандр успадковує від батька баронський титул і стан, але не збирається розставатися з театром і залишається в складі трупи

Два весілля вирішене зіграти одночасно. Напередодні радісного дня Каверн зустрічає брата, теж комедіанта, з яким вони були розлучені ще дітьми. Отже, усі щасливі, крім Раготена. Він намагається розіграти самогубство, а потім тоне в ріці, намагаючись напоїти кінь. Злий жартівник Ранкюн теж залишає трупу – його місце займе брат Каверн