Короткий зміст Макбет Шекспір В

Місце дії – Англія й Шотландія. Час дії – XI в.

Трагедія починається з розмови трьох відьом, які обговорюють, коли вони зійдуться знову – вирішують зібратися «як тільки завершиться бій перемогою сторони однієї».

У військовому таборі біля Форреса шотландський король Дункан вислухує від закривавленого сержанта радісні звістки: кузен короля, відважний Макбет, розгромив війська Макдональда й ірландців, а його самого вбив у єдиноборстві. Росс розповідає королеві про те, що відразу ж після перемоги шотландська армія піддалася новому нападу – король Норвегії (Свенон) і його союзник, що змінив Дункану, Кавдорский тан, рушили проти її свіжі сили. І знову Макбет здобуває перемогу над ворогами. Норвежцы змушені заплатити величезну контрибуцію, а зрадника Дункан наказує стратити й титул Кавдорского тана передати Макбетові.

У степу під розкати грози три відьми хвастають друг перед іншому доконаними мерзенностями. З’являються прямуючі у Форрес Макбет і Банко. Вещуньи їх очікували. Вони тричі привітають Макбета – як Гдамисского тана (це його спадкоємний титул), потім як тана Кавдорского й, нарешті, як майбутнього короля. Банко не лякається лиховісних бабів, він просить пророчити долю і йому. Відьми тричі виголошують хвалу Банко – він не король, але предок королів – і зникають. Чесний Банко анітрошки не збентежений пророкуванням, відьми, на його думку, усього лише «міхури землі». З’являються королівські посланці Росс і Ангус, вони кваплять полководців стати перед Дунканом і поздоровляють Макбета з новим титулом – тана Кавдорского. Пророкування відьом починають збуватися. Банко радить Макбетові не надавати цьому значення: парфуми зла заманюють людей у свої мережі подобою правди. Однак Макбет уже мріє про трон, хоча думка про відкриваючому до нього шлях убивстві великодушного Дункана вселяє йому огида й страх.

У Форресе Дункан зі слізьми радості привітає своїх воєначальників. Він дарует своєму старшому синові Малькольму титул принца Кемберлендского й повідомляє його своїм спадкоємцем на престолі. Інші теж будуть обсипані почестями. Щоб особливо відрізнити Макбета, король зупиниться на ніч у його замку в Инвернесе. Макбет розлютований – між ним і троном з’явився ще один щабель – Малькольм. Він уже готовий піти на злочин.

У замку Макбета його дружина читає лист від чоловіка. Вона в захваті від передвіщеної йому долі. Так, Макбет гідний будь – яких почестей і честолюбства йому не займати, от тільки не вистачає готовності піти на злочин заради влади. Але адже він страшиться не самого зла, а тільки необхідності зробити його власною рукою. Що ж, вона готова вселити чоловікові відсутню рішучість! королівський кортеж, Що Коли випередив, Макбет з’являється в замку, дружина відразу повідомляє йому: Дункана варто вбити в ту єдину ніч, що він проведе в них у гостях. Коли в замку з’являється король, у неї вже готовий план убивства.

Макбет соромиться вбити короля, що обсипав його милостями, під своїм дахом і боїться відплати за настільки нечуване злодіяння, однак спрага влади не залишає його. Дружина дорікає його в боягузтві. Невдачі бути не може: король утомився, він швидко засне, а його слуг вона обпоїть вином і зіллям. Дункана варто заколоти їхніми кинджалами, це відведе підозру від щирих винуватців.

Бенкет завершений. Дункан, обсипавши домашніх Макбета подарунками, віддаляється в спальню. Макбет проникає туди слідом за ним і робить убивство, але заметати його сліди доводиться леді Макбет. Сам тан занадто вражений. Безжалісна жінка сміється над недоречною чутливістю чоловіка, У ворота замка стукають. Це Макдуф, один зі знатнейших вельмож Шотландії. Король наказав йому з’явитися ледве світло. Макбет уже встиг переодягтися в нічне плаття й з видом люб’язного хазяїна проводжає Макдуфа до королівських покоям. Картина, що той, увійшовши, бачить, жахлива – Дункан зарізаний, а хмільні слуги перемазані кров’ю пана. Нібито в припадку праведного гніву Макбет убиває не встигли отямитися постельничих. Їхня провина ні в кого не викликає сумніву, крім синів убитого, Малькольма й Дональбайна. Юнака вирішують бігти із замка Макбета в Англію й до ірландців відповідно. Але втеча змушує навіть шляхетного Макдуфа запідозрити їх у причетності до смерті батька. Новим королем обирають Макбета, що виїхав у Скон, щоб там прийняти вінець.

У королівському палаці у Форресе Макбет і леді Макбет (на них обоє королівських одягів) розсипаються в люб’язностях перед Банко. Сьогодні ввечері вони дають вечерю, і головний гість на ньому – Банко. Жаль, що він повинен виїхати по спішній справі, і дай Боже, якщо встигне повернутися до бенкету. Як би невзначай Макбет з’ясовує, що син Банко Флиенс буде супроводжувати батька в поїздці. Банко йде. Макбет усвідомить, що сміливий і в той же час розважливий Банко – самий небезпечний для нього людина. Але гірше те, що, якщо вірити відьмам (але ж поки їхні пророкування збувалися!), бездітний Макбет заплямував себе мерзенним злочином, через якого тепер ненависний сам собі, щоб після нього царювали онуки Банко! Ні, він буде боротися з долею! Макбет уже послав за вбивцями. Це двоє зневірених невдах. Король пояснює їм, що Банко – винуватець всіх їхніх нещасть, і простаки готові помститися, навіть якщо їм доведеться вмерти. Макбет вимагає, щоб вони вбили й Флинса, сина Банко. «Хто почав злом, той і загрузне в ньому.».

У парку палацу вбивці підстерегли Банко й Флинса, що направляються на вечерю до Макбета. Накинувшись одночасно, вони долають полководця, але Банко встигає попередити сина. Хлопчик рятується, щоб помститися за батька.

Макбет радо розсаджує за столом своїх наближених, от уже налита кругова чаша. Раптово є один з убивць, але його новини не занадто радують короля. «Змія вбита, а змієня живе», – говорить Макбет і знову повертається до гостей. Але що це? Королівське місце за столом зайнято, на ньому сидить закривавлений Банко! Примара бачимо тільки для Макбета, і гості не розуміють, до кого їхній володар звертається із гнівними мовленнями. Леді Макбет поспішає пояснити чудності чоловіка хворобою. Усі розходяться, а Макбет, що заспокоївся, говорить дружині, що підозрює Макдуфа в зраді: той не з’явився на королівський бенкет, до того ж донощики (а їхній король містить у всіх будинках під видом слуг) повідомляють про його «холодні почуття». Ранком Макбет збирається до трьох відьом, щоб глибше заглянути в майбутнє, але що б вони не напророкували, він не відступить, для нього вже будь – які засоби гарні.

Геката – похмуре божество розмовляє з відьмами й збирається його вмертвити.

Форрес. Палац. Ленокс розмовляє з іншим лордом про смерть Дункана, Банко, їхніх дітях, Макдуфе, що також як і Малькольм біг в Англію. Макбета називають тираном.

Макбет у печері відьом. Він вимагає відповіді у вищих парфумів, яких можуть для нього викликати огидні баби. І от парфуми є. Перший попереджає: «Макдуфа бережися». Друга примара обіцяє Макбетові, що ніхто з породжених жінкою, не здолає його в бої. Третій говорить, що Макбет не буде переможений, поки Бирнамский ліс не піде на Дунсинанский замок. Макбет у захваті від пророкувань – йому когось і нема чого боятися. Але він хоче довідатися, чи буде царювати рід Банко. Звучить музика. Перед Макбетом проходять низкою вісім королів, восьмий тримає в руці дзеркало, у якому відбивається нескінченна низка вінценосців у подвійній короні й з потрійним скіпетром (це натяк на короля Англії, Шотландії й Ірландії – Иакова I Стюарта, чиїм предком саме й був напівлегендарний Банко). Сам Банко йде останнім і з торжеством показує Макбетові пальцем на своїх правнуків. Раптом усе – примари, відьми – зникають. У печеру входить Ленокс і повідомляє, що Макдуф біг в Англію, де вже знайшов притулок старший син Дункана. Макбет задумав убити Макдуфа і його сім’ю. У своєму замку леді Макдуф довідається про втечу чоловіка. Вона розгублена, Росс пояснює їй, що «Благоразумье це, не острах». Вона намагається жартувати із сином. Хлопчик тямущий не по роках, однак жарти виходять невеселі. Зненацька, що з’явився гонець, попереджає леді Макдуф: їй треба скоріше бігти разом з дітьми. Бідна жінка не встигає скористатися радою – убивці вже у дверях. Маля намагається заступитися за честь батька й життя матері, але негідники заколюють його й кидаються за що намагається втекти леді Макдуф.

Тим часом в Англії Макдуф намагається вмовити Малькольма виступити проти тирана Макбета й урятувати страждаючу Шотландію. Але принц не погоджується, адже панування Макбета здасться просто раєм у порівнянні з його царюванням, так він від природи порочний – сластолюбний, жадібний, твердий. Макдуф у розпачі – ніщо тепер не врятує нещасну батьківщину. Малькольм поспішає його утішити – підозрюючи пастку, він випробовував Макдуфа. Насправді його якості зовсім не такі, він готовий виступити проти узурпатора, а король Англії дає йому велике військо, що поведе англійський полководець Сивард, дядько принца. Входить лорд Росс, брат леді Макдуф. Він приносить страшні звістки: люди в Шотландії узялися до зброї, тиранія нестерпна. Шотландці готові повстати. Макдуф довідається про загибель всієї своєї сім’ї. Навіть його слуг вирізали поплічники Макбета. Шляхетний тан жадає мести.

Глибокою ніччю в Дунсинане придворна дама розмовляє з лікарем. Її турбує дивна хвороба королеви, щось начебто лунатизму. Але от з’являється сама леді Макбет зі свічею в руці. Вона тре руки, як би бажаючи відмити з них кров, що ніяк не відмивається. Зміст її мовлень темний і пугающ. Лікар зізнається в безсиллі своєї науки – королеві потрібний духівник.

Англійські війська вже під Дунсинаном, Малькольм, Макдуф і дядько принца Сивард. До них приєднуються повсталі проти Макбета шотландські лорди. Ментис, Кэтнес, Ангус, Росс, Ленокс. У Дунсинане Макбет вислухує звістки про наближення ворога, але чого йому боятися? Хіба його вороги не породжені жінками? Або виступив у похід Бирнамский ліс? А в Бирнамском лісу принц Малькольм віддає наказ своїм солдатам: нехай кожний зрубає гілку й несе перед собою. Це дозволить сховати від розвідників чисельність нападаючих. Замок – остання твердиня Макбета, країна більше не визнає тирана.

Макбет уже так зачерствів душею, що несподівана звістка про смерть дружини викликає в нього лише досаду – не вчасно! Але от є гонець із дивною й страшною звісткою – Бирнамский ліс рушив на замок. Макбет у люті – він вірив у двозначні пророкування! Але якщо йому призначена загибель, він загине як воїн, у бої. Макбет наказує сурмити збір військам. У гущавині бою, що розігралося, Макбет зустрічає молодого Сиварда, але той не страшиться свого грізного супротивника, сміло вступає з ним у двобій і гине. Макдуф же ще не оголив меч, він не збирається «рубати селян найманих», його ворог – тільки сам Макбет. І от вони зустрічаються. Макбет хоче уникнути сутички з Макдуфом, втім, він не боїться його, як і всякого породженого жінкою. І отут Макбет довідається, що Макдуф не був породжений. Його до строку вирізали з материнської утроби. Лють і розпач Макбета безмежні. Але здаватися він не збирається. Вороги б’ються на смерть.

Війська законного спадкоємця Малькольма узяли гору. Під розгорнутими прапорами слухає він повідомлення своїх наближених. Сивард – Батько довідається про загибель сина, але коли йому говорять, що юнак загинув від рани попереду – у чоло, утішається. Кращої смерті бажати не можна. Входить Макдуф, несучи голову Макбета. Всі слідом за ним привітають Малькольма лементами: «Так здраствує шотландський король!» Грають труби. Новий володар повідомляє, що спеціально, щоб нагородити своїх прихильників, він уперше в Шотландії вводить графський титул. Тепер варто зайнятися невідкладними справами: повернути на батьківщину, що бігли від тиранії Макбета й приблизно покарати його клевретів. Але першою справою варто направитися в замок Скон, щоб у ньому по стародавньому звичаї коронуватися