Короткий зміст Сон Макара Короленко В. Г
Сон Макара
Макар – головний герой, селянин. Сам автор відніс свій добуток до «святочным оповідань». Написаний у якутському посиланні (зима 1883 – го), оповідання навіяне реальними побутовими враженнями молодого письменника (він жив у селянина Захара Цыкунова, що і стали прототипом Макара). Але, називаючи в первісних начерках героя Захаром, Короленко, мабуть, недарма перемінив його ім’я на Макара – на нього, по російській приказці, «всі шишки валяться»; з іншого боку, короленковский Макар живе саме там, куди інший фольклорний Макар «телят не ганяв». Макар – нащадок російських селян, житель «глухої слобідки Чалган», загубленої «у далекій якутській тайзі». Відокремлюючи себе від «поганих якутів», він по – російському говорить «мало й досить погано»; «працював він страшно, жив бідно, терпів голод і холод», багато пив.
У переддень Різдва, випивши й відправившись оглядати свої пастки в тайзі – у надії піймати лисицю, Макар заблудився й став замерзати. У сні він бачить попика Івана, що вмерло чотири роки тому, все своє життя, що не задалося, а потім виявляється на суді в «старого Тойона», у якому персоніфікований Бог. Тойон починає зважувати гріхи Макара, і їх виявляється так багато, що Тойон велить віддати Макара на кару церковному трапезникові в мерини. Але отут у хату входить «син старого Тойона» і просить батька дозволити Макарові «що – небудь» сказати. І Макар, раптом відчувши в собі «дарунок слова», розповідає в подробицях про своє життя: як «його ганяли все життя! Ганяли старости й старшини, засідателі й справники, вимагаючи подачі; ганяли попи, вимагаючи ругу; ганяли нестаток і голод; ганяли морози й жари, дощі й посухи; ганяла промерзла земля й зла тайга!..» Горький оповідання його переміняється люттю: «Як він міг дотепер виносити цей жахливий тягар». Він сподівався на «кращу частку», по «тепер він стояв у кінця, і надія згасла…» Від оповідання Макара заплакав старий Тойон, «старий попик Іван», «молоді божі працівники», а чаша ваг, де перебували гріхи Макара, «піднімалася усе вище й вище!» Це оповідання Короленко був надзвичайно популярний у сучасників, а його алегоричне підґрунтя дозволяло давати різні інтерпретації – як революційного характеру, так і сугубо християнські. Оповідання допускає й менш драматичне тлумачення: обставини дозволяють припустити, що Макар не змерзнув у тайзі, а бачить сон, отлеживаясь після пиятики (порівн. першу фразу оповідання й початок гл. IV).
