Кульок і шариковщина в повісті Михайла Булгакова «Собаче серце» – Булгаков Михайло

(1 варіант)

Творчий шлях Булгакова повний драматизму. У літературу він вступив, маючи богатый життєвий досвід. Після університету, що він закінчив по медичній частині, Булгаков працював земським лікарем у Никольской лікарні Сычевского повіту. В 1918 – 1919 роках він виявився в Києві й був свідком петлюрівської «Одиссеи». Ці враження відбилися в багатьох його романах, аж до роману «Біла гвардія» і п’єси «Дні Турбиных». Булгаков не відразу прийняв революцію. Після війни Булгаков почав працювати в театрі й газетах. Приїхавши в Москву восени 1921 року, Булгаков зайнявся журналістикою. Булгаков прагнув вирішувати найгостріші проблеми часу, бути оригінальніше й у філософських поглядах, і в сатирі. Результатом цього були гострі протиріччя в його добутках. Одним з них і було «Собаче серце».

В основу сюжетних подій у добутку було покладено реальне протиріччя. Професор Преображенський, фізіолог зі світовим ім’ям, відкрив таємницю гіпофіза – придатка мозку. Операція, що учений проробив над псом, пересадивши в його мозок людський гіпофіз, дала несподівані результати. Кулька не тільки придбала людський вигляд, але йому передалися в генах у спадщину всі риси характеру й особливості натури Клима Чугункина, двадцяти п’яти років, п’яниці, злодія

Місце дії «Собачого серця» Булгаков переносить у Москву, на Пречистенку. Реальна, навіть натуралистична Москва, передана через сприйняття Кульки – бездомного пса – дворняги, «знаючого, життя зсередини, у неї непривабливому виді

Москва часів непу: із шикарними ресторанами, «їдальні нормального харчування службовців Центральної Ради Народного Господарства», де варять щи «зі смердючої солонини». Москва, де живуть «пролетарі», «товариші» і «добродії». Революція лише спотворила вигляд древньої столиці: вивернула навиворіт її особняки, її дохідні будинки (як, наприклад, Калабуховский будинок, де живе герой повести).

Один з головних героїв повести, професор Преображенський, всесвітньо відомий учений і лікар, належить до таким «ущільненим» і витісняються поступово з життя. Його поки не торкають – популярність захищає. Але до нього вже навідувалися представники домоуправління, піклуючись про долю пролетаріату: чи не занадто більша розкіш оперувати в операційної, є в їдальні, спати в спальні; цілком достатньо з’єднати оглядову й кабінет, їдальню й спальню

З 1903 року Преображенський живе в Калабуховском будинку. От його спостереження: «…до квітня 1917 року не було ні одного випадку, щоб з нашого парадного внизу при загальних незамкнених дверях пропала б хоч одна пара калош. Помітьте, тут дванадцять квартир, у мене прийом. У квітні 17 – го одного чудового дня пропали всі калоші, у тому числі дві пари моїх, три ціпки, пальто й самовар у швейцара. І з тих пор калошна стійка припинила своє існування. Чому, коли почалася вся ця історія, всі стали ходить у брудних калошах і валянках по мармуровим сходам? Чому забрали килим з парадних сходів? На якого чорта забрали квіти із площадок? Чому електрика, що гаснуло протягом 20 років два рази, у теперішній час акуратно гасне раз на місяць?» – «Розруха», – відповідає співрозмовник і помічник доктор Борменталь.

« – Ні, – зовсім упевнено заперечив Пилип Пилипович, – немає. Що таке ця ваша розруха? Баба із ключкою? Так її зовсім не існує. Розруха не в клозетах, а в головах».

Розруха, зруйнувати… Ідея руйнування старого миру, звичайно, народилася в головах, і головах мислячих, освічених, причому задовго до появи голови домкома Щвондера і його команди. Поряд із цією проблемою перебудови суспільства, проблемою того, що принесла революція в життя людини, з’являється проблема формування нової радянської людини

«Дикий» людина Кульок випробовує вплив слова. Він стає об’єктом словесних атак Швондера, що захищає інтереси Шарикова «як трудівника».

Шарикова анітрошки не бентежить те, що він живе й годується за рахунок Преображенського. Саме вийшов з народу Кульок «приміряється» до квартири професора. Принцип Шарикова простий: навіщо працювати, якщо можна відняти; якщо в одного багато, а в іншого нічого, потрібно взяти всі та й поділити. От вона, Швондерова обробка шариковского первісної свідомості!

Аналогічна робота була проведена над мільйонами людей. Як відомо, ленінське гасло «Грабуй награбоване!» був одним із самих популярних у роки революції. Висока ідея рівності миттєво виродилася в примітивну зрівнялівку. Експеримент більшовиків, задуманий, щоб створити «нового», поліпшеного людини, – не їхня справа, ця справа природи. На думку Булгакова, нова радянська людина – це симбіоз бродячого собаки й алкоголіка. Ми бачимо, як цей новий тип поступово перетворюється в хазяїна життя, «рекомендуючи для читання діалектикові Маркса й Энгельса».

Фантастична операція професора Преображенський виявилася настільки ж невдалої, як і великий комуністичний експеримент із історією. «Наука ще не знає способів обертати звірів у людей. От я спробував, так тільки невдало, як бачите. Поговорив і почав звертатися в первісний стан», – зізнається Преображенський

Булгаков у повісті «Собаче серце» з величезною вражаючою силою, у своїй улюбленій манері гротеску й гумору порушив питання про владу темних інстинктів у житті людини. Віри в те, що ці інстинкти можна змінити, у Булгакова як письменника немає. Шариковщина – це моральне явище, і з ним кожний повинен боротися усередині себе,

(2 варіант)

Творчість Булгакова – верхове явище російської художньої культури XX століття. Трагична доля Майстра, позбавлений можливості бути надрукованим, почутим. З 1927 по 1940 рік Булгаков не побачив ні одного свого рядка впечати.

Михайло Опанасович Булгаков прийшов у літературу вже в роки Радянської влади. Він випробував всі складності й протиріччя радянської дійсності тридцятих років. Дитинство і юність його пов’язані з Києвом, наступні роки життя – з Москвою. Саме в московський період життя Булгакова була написана повість «Собаче серце». У ній із блискучою майстерністю й талантом розкрита тема дисгармонії, доведеної до абсурду завдяки втручанню людини у вічні закони природи

У цьому добутку письменник піднімається на вершину сатиричної фантастики. Якщо сатира констатує, то сатирична фантастика попереджає суспільство про прийдешні небезпеки й катаклізми. Булгаков втілює свою переконаність у перевазі нормальної еволюції перед насильницьким методом вторгнення в життя, воно говорить про страшну руйнівну силу самовдоволеного агресивного нововведення. Ці теми вічні, і вони не втратили свого значення й тепер.

Повість «Собаче серце» відрізняється гранично ясною авторською ідеєю: революція, що свершились у Росії, з’явилася не результатом природного духовного розвитку суспільства, а безвідповідальним і передчасним експериментом. Тому країну необхідно повернути в її колишній стан, не допустивши необоротних наслідків такого експерименту

Отже, подивимося на головних героїв «Собачого серця». Професор Преображенський – демократ по походженню й переконанням, типовий московський інтелігент. Він свято служить науці, допомагає людині, ніколи не нашкодить йому. Гордий і величний, професор Преображенський так і сипле стародавніми афоризмами. Будучи світилом московської генетики, геніальний хірург займається прибутковими операціями по омолодженню старіючих дамся

Але професор задумує поліпшити саму природу, він вирішує позмагатися із самим життям, створити нової людини, пересадивши собаці частина людського мозку. Так на світло з’являється Кульок, що втілює в собі нової радянської людини. Які ж його перспективи розвитку? Нічого вражаючого: серце бродячого собаки й мозок людини із трьома судимостями і яскраво вираженою пристрастю до алкоголю. От те, із чого повинен розвитися нова людина, нове суспільство

Кульок будь – що – будь хоче вибитися в люди, стати не гірше інших. Але він не може зрозуміти, що для цього треба проробити шлях довгого духовного розвитку, потрібен праця по розвитку інтелекту, кругозору, оволодіння знаннями. Поліграф Полиграфович Кульок (так тепер називають істоту) надягає лаковані черевики й отрутний колір краватка, але в іншому його костюм брудний, неохайний, несмачний

Людина із собачою вдачею, основою якого був люмпен, почуває себе хазяїном життя, він нахабний, чванливий, агресивний. Конфлікт між професором Преображенським і людиноподібним люмпеном абсолютно неминучий. Життя професора й мешканців його квартири стає сущим пеклом. От одна з їхніх побутових сцен:

«…Недокурки на підлогу не кидати, у сотий раз прошу. Щоб я більше не чув жодного лайливого слова у квартирі! Не плювати! Геть плювальниця, – обурюється професор

– Щось ви мене, папаша, боляче утесняете, – раптом плаксиво виговорила людина».

Всупереч невдоволенню хазяїна будинку, Кульок живе по – своєму: удень спить на кухні, ледарює, творить усілякі неподобства, упевнений, що «у цей час кожний має своє право». І в цьому він не самотній. Поліграф Полиграфович знаходить союзника в особі Швондера – місцевого голови домкома. Той несе таку ж відповідальність, як і професор, за людиноподібного монстра. Швондер підтримав соціальний статус Шарикова, озброїв його ідейною фразою, він його ідеолог, його «духовний пастир». Швондер постачає Шарикова «науковою» літературою, дає тому на «вивчення» переписку Энгельса з Каутским, Звіроподібна істота не схвалює жодного автора: «А те пишуть, пишуть… Конгрес, німці якісь…» Висновок він робить один: «Треба все поділити». От і виробилася психологія Шарикова, Він інстинктивно учуял головне кредо нових хазяїв життя: грабуй, кради, розтаскуй все створене. Головний принцип соціалістичного суспільства – загальна зрівнялівка, називана рівністю. Всі ми знаємо, до чого це привело

Зоряною годиною для Поліграфа Полиграфовича з’явилася його «служба». Зникши з будинку, він з’являється перед здивованим професором таким молодцем, повним достоїнства й поваги до себе, «у шкіряній куртці із чужого плеча, у шкіряних же потертих штанях і високих англійських чобітках». Неймовірний захід котів зараз же розплився по всій передній. Ошелешеному професорові він пред’являє папір, у якій говориться, що товариш Кульок складається завідувачем відділом чищення міста від бродячих тварин. Улаштував його туди Швондер.

Отже, булгаковська Кулька зробила запаморочливий стрибок: із бродячого собаки він перетворився в санітара по очищенню міста від бродячих собак і кішок. Що ж, переслідування своїх – характерна риса всіх кулькових. Вони знищують своїх, немов замітаючи сліди власного походження…

Останній акорд шариковской діяльності – донос на професора Преображенського. Потрібно відзначити, що саме в тридцяті роки донос стає однієї з основ соціалістичного суспільства, що вірніше було б назвати тоталітарним. Тільки такий режим може мати у своїй основі донос

Шарикову далекі сором, совість, мораль. У нього відсутні людські якості, є лише підлість, ненависть, злість

Однак професор Преображенський все – таки не залишає думки зробити із Шарикова людини. Він сподівається на еволюцію, поступовий розвиток. Але розвитку немає й не буде, якщо сама людина до нього не прагне. Благі наміри Преображенського обертаються трагедією. Він доходить висновку, що насильницьке втручання в природу людини й суспільства приводить до катастрофічних результатів. У повісті професор виправляє свою помилку, перетворюючи Шарикова назад у пса. Але в житті подібні експерименти необоротні. Булгаков зумів попередити про це на самому початку тих руйнівних перетворень, які почалися в нашій країні в 1917 році

Після революції були створені весь умови для появи величезної кількості кулькових із собачими серцями. Тоталітарна система цьому дуже сприяє. Через те, що ці монстри проникнули в усі області життя, Росія й переживає зараз лихоліття

Зовні шариковы нічим не відрізняються від людей, але вони завжди серед нас. Їхня нелюдська сутність увесь час проявляється. Суддя засуджує невинного, щоб виконати план по розкриттю злочинів; лікар відвертається від хворого; мати кидає своє дитя; чиновники, у яких хабара стали вже в порядку речей, готові зрадити своїх же. Вес найвище й святе перетворюється у свою протилежність, тому що в них прокинувся нелюдь і втаптывает їх у бруд. Приходячи до влади, нелюдь намагається расчеловечить всіх навколо, тому що нелюдями легше управляти. У них всі людські почуття замінені інстинктом самозбереження

Собаче серце в союзі з людським розумом – головна погроза нашого часу. Саме тому повість, написана на початку століття, залишається актуальної й у наші дні, служить попередженням прийдешнім поколінням. Сьогоднішній день так близький до вчорашнього… На перший погляд здається, що все змінилося, що країна стала інший. Але свідомість і стереотипи залишилися тими ж. Пройде не одне покоління, перш ніж шариковы зникнуть із нашого життя, люди стануть іншими, не стане пороків, описаних Булгаковим у його безсмертному добутку. Як хочеться вірити, що цей час настане!..