Система ліричних образів у творах Бориса Олійника

Ліричний герой Бориса Олійника — це той, хто сіяв гречку, брав штурмом Стамбул, воював із фашизмом, відбудовував країну, вчив і виховував дітей. Його діла «буремні і великі, відкриті перед людством, як сльоза».

У поезію Борис Олійник прийшов у 60-ті роки XX століття, які пізніше були названі «хрушовською відлигою». Це наклало помітний відбиток на літературні пошуки і мистецькі смаки поета. У його творах присутні високі космічні мотиви, декларування обов’язків поета перед людством, зізнання у любові до Батьківщи­ни, до рідної землі і людей.

Особливо ніжно і трепетно звучать вірші поста про матір. Ще в юності він ви­вів для себе «правило залізне»:

З усіх — два слова: «Мати» і «Вітчизна» — Існують звіку тільки в однині.

Мати для кожного з нас — це найголовніша людина на землі, це уособлення любові і всепрощення, це найвірніший друг у щасті та остання надія у найдрама­тичніші моменти життя. Поетове слово про матір — це душевна чистота і щире каяття:

Мамо, вечір догоря, Вигляда тебе роса, Тільки-ти, немов зоря. Даленієш в небеса, Даленієш, як за віями сльоза.

Поет через образ рідної матері визначає вічну суть загальнолюдських життє­вих цінностей. Читаючи про матір поета, кожен із нас немов зустрічається із влас­ною ненькою і прагне осмислити сучасне та майбутнє, шукає своє місце та роль у житті.

Образна система творів Бориса Олійника відбиває досвід людства, передає процеси пізнання. Поет спонукає читача до роздумів, активізує його духовне жит­тя, спрямовує його на пошуки відповідей на болючі питання, визначення свого місця у двобої сил добра і зла. Вражає особливість творчого методу поета. Він зо­бражує світ у його безмежності, різноманітності, контрастах, суперечливості і єд­ності.

Символічним, наповненим філософським змістом є вірш Бориса Олійника «Ринг». Боксерський ринг, обтягнутий канатами, — це життєвий простір лірично­го героя. Тут зустрічають його невдоволені крики глядачів, які підтримують його суперника. Цей бундючний суперник — ворог, який «хитро, як лисиця… Нахабно в праву рукавицю // Кладе для певності свинець». Літературний герой передчу­ває важкий, без правил бій із ворогом — владарем публіки, який буде бити його як схоче:

1 знизу, й справа, і згори, і нижче пояса. І очі Схова продажний рефері.

У тому жорстокому герці герой твору стерпить усе.

Аби лише, зберігши стиль, Не пропустить удару в серце. Не пропустить… Не пропустить…

Він думає про свій єдиний переможний крок, для якого збере «в жмуток силу // своїх поразок і удач…» і «В ім’я Отця, і Духа, й Сина…» обрушить на ворога «з лівої удар».

То буде бій.. А зараз мертво Лисніє холодом квадрат, іду. і поруч мене твердо Крокує Честь — мій секундант.

Вірш «Ринг» — це монолог, у якому поєднані реалістичні картини поєдинку з глибокими філософськими роздумами. Останній рядок поезії дає зрозуміти, що ге­рой твору, навіть знаючи про підступні наміри свого ворога, про те, що в рукавиці суперника буде свинець, не опускається до його рівня, адже поряд крокує Честь.

Кожен твір Б. Олійника — це своєрідна алегорія, і читач за допомогою власно­го домислу розгадує прототипів, порівнює свої думки із думками поета, вибудовує власне бачення свого життєвого шляху.