Короткий зміст “Сентиментальна подорож по Франції й Італії” Стерна по главах – Частина 2

Недалеко від Мулена Йорик зустрічає бідну дівчину. Відіславши кучерів і Ла флеру в Мулен, він сідає поруч із нею й намагається, як може, утішити хвору, поперемінно втираючи своєю хусткою сльози те їй, то собі. Йорик запитує, чи пам’ятає вона його друга Шенди, і та згадує, як її козлик потяг його носову хустку, що вона тепер завжди носить із собою, щоб повернути при зустрічі. Дівчина розповідає, що зробила паломництво в Рим, пройшовши поодинці й без грошей Аппенины, Ломбардію й Савойю. Йорик говорить їй, що, якби вона жила в Англії, він би дав притулок її й піклувався про неї. Його мокрий від сліз хустка Марія стирає в струмку й ховає в себе на груди

Вони разом ідуть у Мулен і прощаються там. Продовжуючи свій шлях по провінції Бурбонне, герой міркує про «милу чутливість», завдяки якій він «почуває шляхетні радості й шляхетні тривоги за межами своєї особистості». Через те що при підйомі на гору Тарар корінник запряжки втратив дві підкови, карета була змушена зупинитися. Йорик бачить невелику ферму. Сім’я, що складається зі старого фермера, його дружини, дітей і безлічі онуків, сиділа за вечерею. Йорика сердечно запросили приєднатися ктрапезе.

Він почував себе як удома й довго згадував потім смак пшеничного короваю й молодого вина. Але ще більше по душі йому довелася «вдячна молитва» – щодня після вечері старий призивав своє сімейство до танців і веселощів, думаючи, що «радісна й задоволена душа є кращий вид подяки, що може принести небу неписьменний селянин». Минувши гору Тарар, дорога спускається до Ліона. Це важка ділянка шляху із крутими поворотами, скелями й водоспадами, що скидають із вершини величезні камені. Мандрівники друга година спостерігали, як селяни забирали кам’яну брилу між Сен – Мішелем і Моданой.

Через непередбачену затримку й непогоду Йорику довелося зупинитися на маленькому постоялому дворі. Незабаром під’їхала ще одна коляска, у якій подорожувала дама зі своєї покоївки. Спальня, однак, тут була тільки одна, але наявність трьох ліжок давало можливість розміститися всім

Проте обоє почувають незручність, і тільки повечерявши й випивши бургундського, вирішуються заговорити про те, як краще вийти із цього положення. У результаті двогодинних дебатів складається якийсь договір, по якому Йорик зобов’язується спати одягненим і не вимовити за всю ніч жодного слова. До нещастя, остання умова була порушена, і текст роману (смерть автора перешкодила закінчити добуток) завершується пікантною ситуацією, коли Йорик, бажаючи заспокоїти даму, простягає до неї руку, але випадково вистачає зненацька, що підійшла покоївку