Новаторство прози Эрнеста Хемингуэя – Хемингуэй Эрнест

 

Найбільшим представником так званого «загубленого покоління» не випадково вважається Эрнест Хемингуэй. Життєвий досвід його був різноманітним, він був учасником Першої світової війни, враження від якої стало його першим університетом життя й відбилося на всій його творчості (у багатьох, особливо ранніх його добутках, відчутні автобіографічні моменти). Хемингуэй довго працював журналістом, був свідком великої економічної кризи й іншої, греко – турецької, війни, а також відвідав багато різних країн. Він порівняно мало жив у США й мало писав про цю державу, громадянином якого був. Не випадково в більшості романів Э. Хемингуэя дія відбувається десь у Європі, Америка для цього письменника була втіленням деградації людства. У ранніх добутках неодноразово звучить тема втечі зі США в пошуках спочатку ідеалів, а потім – лише забуття

Головною темою його ранньої творчості було зображення людей, які зневірилися у суспільство, в ідеали, у власні сили або можливість знайти щастя. Художньою особливістю ранніх добутків Э. Хемингуэя було використання модерністських прийомів, насамперед таких як «потік свідомості», але поступово письменник створював власний, самобутній творчий метод і стиль. Від модернізму Хемингуэя віддаляло несприйняття ірраціонального; використовуючи знайдені представниками цього плину окремі засоби, він шукав відповідь на ухвалені життям проблеми в дійсності, а не десь ще. Поступово тематика розширювалася, розкриття ставало глибше, але менш відвертим – ідеї з відкритого тексту переходили в підтекст, пряму фактографічність заслоняв особливий, філософський символізм, «принцип айсберга» по власному визначенню письменника: художній текст лише та частина айсберга, що видно на поверхні

Хемингуэй детально описував дрібні зміни настрою, бажань і відчуттів героїв добутків, але уникав зображувати більші почуття – не тому, що в них не вірив, а тому, що їх у своїх сучасників не зміг знайти

Три добутки – «И сходить сонце», «Прощай, зброя!» і «Старий і море» – є відображенням різних етапів творчого росту Хемингуэя, еволюції його художніх принципів. Теми двох перших цих романів схожі, відрізняється саме їх розкриття

Герой «И сходить сонце» – журналіст Джейк Барнс, після важкого поранення на Першій світовій війні шукає забуття в алкоголі, він любить Брет Эшли, але наслідку поранення не дають можливості йому знайти втіху в любові. Він, покалічений війною фізично й морально, не може злитися з навколишніми його людьми, але ті також не знають сенсу життя. Вираження «загублене покоління» винесено в епіграф саме цього роману, що був своєрідним маніфестом раннього Хемингуэя. Підтекст роману поки що легко розшифровується. Манера листа вкрай фактографічна

У романі «Прощай, зброя!» питання про покалічену війну людській душі й долі «загубленого покоління» розкривається ширше. Війна тут – більше, ніж стихійне лихо, поява «загубленого покоління» пояснюється соціальними причинами, але не зводиться до них. Герой роману, Генрі, спочатку переповнений патріотизмом, фронтові події відкривають йому ока на те, що гарні розмови насправді прикривають масове вбивство, мети якого дуже далекі від ідеалів справедливості, а безглуздість не має границь. Він міркує: «…нічого священного я не побачив, і те, що вважали славним, не заслуговує на славу, і жертви дуже нагадували чиказькі бойні, лише м’ясо тут просто заривали в землю». Він наважується на протест і кидає зброю, а це знову не вихід, а крок до нової трагедії… Кожний учинок героя випливає з попередніх обставин, і, у свою чергу, стає підставою його подальших дій. Досліджуються не окремі причини – причини причин

Підтекст у цьому романі глибока символіка – органічність, реалістичність узагальнення просто вражає. Сам Хемингуэй реалізує нове творче кредо – «створювати, замість того, щоб описувати». Але це не означає відмову від любові до фактів, його творчий заділ залишається літературою фактів протягом всього життя. Просто факти дій або вчинків збагачуються символічним навантаженням, а причини, обставини й навіть узагальнення встають із ними в один ряд, також як беззастережні життєві факти, але дещо іншого роду. –

Повість «Старий і море» є одним з останніх завершених добутків цього письменника, своєрідним підсумком творчості й свого роду вершиною його роздумів про сенс життя. Жанрово це – повість – притча. Те, що раніше виникало у вигляді питання, звучить тут уже як відповідь, але настільки алегоричний, що кожний читач сприймає його зміст відповідно до своєму власному досвіду. Образ старого Сантьяго разом з тим є образом звичайного бідного рибалки й образом певної системи моральних цінностей, до якої виявляється байдужий сучасний мир. Детально й реалістично описане море також не тільки географічний об’єкт – це й вічність, і сила природи. Символічний і сам сюжет: ззовні він простий, але навіть фактографію подій можна розглядати як багатозначний образ

Але питання про зміст буття людини завжди був наріжним каменем філософії, і ті письменники або художники в широкому значенні цього слова, які виявилися здатними художньо переконливо дати на нього власну відповідь заслуговують на те, щоб їхні імена залишилися в Літературі назавжди. Це цілком справедливо щодо творчості Э. Хемингуэя, якого ще називають легендою американської літератури

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы