Філософія індивідуалізму в романі Ф. Достоєвського «Злочин і кара»

І. Теорія Раскольникова — «знамення часу».

1. Нові умови життя — після реформи 1861 року. (Розвиток буржуазних сто­сунків. Егоїстична війна «всіх проти всіх». Соціальна нерівність.)

2. Внутрішній розвиток особистості в складну епоху. (Особа Наполеона — приклад індивідуалістичної життєвої філософії «сильної особистості». Ін­терес до цієї теми — з часів Пушкіна («Цигани», «Євгеній Онєгін»). Вибір свого шляху. Мрія про власну обраність. Протест проти існуючого стану.)

II. Розвиток і втілення теорії в романі.

1. Причини виникнення «ідеї» Раскольникова. (Характер Раскольникова: мо­ральна непримиренність, великодушність, розум, спостережливість. Умови життя молодої людини: оточення; зустріч із Мармеладовим, епізод з дів­чинкою, лист від матері…)

2. Скоєний злочин. (Внутрішні переживання героя. Зіткнення з іншими пер­сонажами.)

3. «Двійники» Раскольникова. (Лужин – виправдання свого способу життя за допомогою принципів політичної економії і буржуазної мораіі; Свидри – гайлов — заперечення моральних норм, виправдання розпусти.)

III. Можливий вихід. (Від відчуження себе від усього світу, презирства до людей «другого розряду» — до з’ясування свого неподільного зв’язку з іншими при­ниженими людьми, що непомірно страждають, до відчуття моральної відпові­дальності перед ними.)