Твір по картині Кустодиева «Масниця» – Кустодиев Борис
Росіянин художник Кустодиев Борис Михайлович не раз у своїх картинах звертався до зображення свята Масниці на Русі. Він писав різні картини з однією назвою й в 1916, і у фатальних 1919 – 1920 роках. Але, незважаючи на всі перипетії революції, громадянської війни, образ Масниці завжди ніс у собі часточку світла, радості й веселощі
На всіх картинах зображені святкові гуляння – будь те трійка, що мчиться, юрби що гуляють і співають людей, раскрасневшиеся на морозі особи, гармоніст, що весело посміхається перехожим. Всі ці образи – зібрані воєдино, як образ “нев’янучої”, вічної Росії. У Росії, що, незважаючи на всі історичні труднощі й складну долю, завжди знаходить місце для радості, духовного відродження й чистоти
На картині “Масниця” 1919 року ми бачимо зображення храму, театру, живого, веселого люду. Все це відбувається на тлі зимового пейзажу, коли дерева покриті товстим шаром інею, дороги білі від снігу, а народ одягнений у теплі, хутряні одяги. Такий образ залучає своєю простотою, і веде нас у глиб часів. Адже й 100, і 300 років тому російські люди також чекали весни, святкували Масницю, зустрічаючи нове Літо, призиваючи сонце й тепло у свої будинки. Це образ непохитної століттями традиції, що не може зруйнувати ні час, ні смути, ні які – небудь інші страшні потрясіння
На мій погляд, Кустодиев розкриває своїми картинами тонкий зв’язок часів і поколінь. Цей зв’язок невидимий, але в той же час вона існує, у вигляді свята, що передається від батьків до дітей, від старих до молодого. І не зрячи, саме поняття “масниця” пов’язане з вічним омолодженням, вічним рухом життя. Це рух – і є той зв’язок, та суть, що з’єднує й скріплює наш народ в одне ціле
Вічне відродження, повстання з попелу – це завжди було якимось символом Росії. Як сонце, що після зимової “спячки” прокидається й знову починає дарувати людям тепло, так і Росія, російський народ, перетерплюючи сильний занепад, знову відроджується, як птах Фенікс, і знову несе свою радість, своє світло всім іншим
