Зелена Євангелія Б.-І. Антонич

Весна — неначе карусель,

На каруселі білі коні.

Гірське село в садах морель,

І місяць, мов тюльпан, червоний.

Зверніть увагу на римування другого і четвертого рядків, що будується на грі слів «сонце» та «сон цей»:

Стіл ясеновий, на столі

Слов’янський дзбан, у дзбані сонце.

Ти поклоняйся лиш землі,

Землі стобарвній, наче сон цей!

Вірш «Зелена Євангелія» — це гімн природі, весні, землі, де все це гармонійно поєдналося, своєрідний заклик до поклоніння землі, яка нас народила.